На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Від початку збройної агресії російської федерації проти України 2014 року під загрозою опинились, зокрема, численні археологічні пам’ятки, які страждають від бойових дій, мінування, облаштування укріплень та розграбовуються російськими агресорами. Реагуючи на цей виклик, уже від 2015 року співробітники Інституту археології НАН України налагодили співпрацю з підрозділами Збройних Сил України з метою фіксації фактів руйнування археологічних пам’яток.
Після початку широкомасштабного вторгнення рівень загрози українській археологічній спадщині зріс на порядки. У відповідь із серпня 2022 року Інститут археології розпочав проведення постійного моніторингу руйнації пам’яток археології. Про діяльність українських науковців з порятунку археологічних пам’яток та перспективи створення у лавах Збройних Сил України підрозділу з охорони археологічної спадщини розповів член-кореспондент НАН України, директор Інституту археології НАН України Віктор Чабай під час пресконференції «Археологія України у час війни. Проблеми і перспективи» в Українському кризовому медіацентрі.
Піонером археологічної моніторингової процедури в Інституті археології став кандидат історичних наук, вчений секретар Інституту Сергій Теліженко, який з 2015 року розпочав досліджувати злочини російської федерації проти археологічної спадщини України на території Луганської області. З часом до цієї діяльності долучились ще 11 фахівців з Інституту археології та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У результаті їхньої співпраці було створено Archaeological Landscape Monitoring Group, яка включає в собі науковців, археологів і пам’яткознавців з багатьох установ, серед яких Інститут археології НАН України, Український державний інститут культурної спадщини, історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національний музей історії України, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», Вишгородський історико-культурний заповідник тощо.
— Загалом на неокупованих, окупованих, деокупованих територіях за ці роки було досліджено 836 археологічних пам’яток у дев’яти областях України та Автономній Республіці Крим, — повідомив Віктор Чабай. До цього числа входять дослідження 575 пам’яток на території Київської, Чернігівської, Сумської, Луганської, Миколаївської та Одеської областей.
читайте також:
До напрямів роботи науковців належать:
- просвітницька робота серед бійців Збройних Сил України;
- польовий моніторинг;
- створення електронної бази даних;
- надання звітів і актів щодо порушень пам’яткоохоронного законодавства України до правоохоронних органів і органів місцевої влади.
Просвітницьку роботу ще 2015 року розпочав Сергій Теліженко, підготувавши й опублікувавши посібник-пам’ятку з охорони культурних цінностей «Археологічні пам’ятки і війна» про те, як слід діяти бійцям Збройних Сил України у разі, якщо вони випадково натрапляють на археологічну пам’ятку чи знаходять археологічні артефакти.
Ця брошура і нині відіграє вагому роль, завдяки їй українські військові надсилають до Інституту археології інформацію про виявлені пам’ятки та знайдені артефакти, що дозволяє зберегти їх для науки. Зокрема, Віктор Чабай висловив щиру подяку бійцям 3-ї окремої штурмової бригади, 72-ї бригади, 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, 110-ї бригади ТРО, 57-ї бригади та батальйону імені шейха Мансура. Бійці цих військових підрозділів надсилали і надсилають артефакти, які знайшли під час бойових дій.
читайте також:
Інформація зі звітів про моніторингову діяльність фіксується і заноситься до електронної бази даних Польового комітету Інституту археології, яким керує кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Юрій Болтрик. У майбутньому її буде покладено в основу позовів України до держави-агресорки російської федерації з метою відшкодування збитків, завданих археологічній спадщині України.
Надалі Віктор Чабай розповів про польові дослідження археологічних пам’яток щодо окремих областей України — Луганської, Київської, Чернігівської, Сумської, Одеської. Окремим викликом для археологів став підрив російськими окупантами греблі Каховської ГЕС. Тільки в зоні Каховського водосховища, наголосив експерт, відомі 95 археологічних пам’яток, а кількість потенційно постраждалих внаслідок влаштованої загарбниками катастрофи об’єктів становить майже дві сотні.
Читайте також: «Пугу-пугу! Козак з Лугу!», або Як московські виродки повернули Україні сакральне місце
читайте також:
— Техногенна катастрофа, спричинена підривом греблі Каховської ГЕС, оголила не лише безліч археологічних пам’яток та окремих знахідок, а й загострила проблему збереження культурної спадщини українців у широкому розумінні цього слова, — зауважив науковець. — Дніпровські плавні були затоплені ще з 1956 року. Під затопленням залишились залишки п’яти Запорізьких Січей. Ці укріплені осередки Війська Запорізького Низового в різні часи влаштовувались у різних частинах заплави Дніпра і мають ключову роль у становленні української козацької держави. Проте спадок більш давніх часів також має важливе загальноєвропейське значення.
Насамперед йдеться про античні пам’ятки, які засвідчують причетність України до європейської цивілізації, колискою якої стала Античність. Проведені науковим співробітником Національного музею-заповідника «Хортиця» Валерієм Нефьодовим дослідження дозволили виявити 15 скупчень археологічних артефактів і з’ясувати, що всі вони, попри майже 70-річне перебування під водою, мають задовільний стан.
— Десять днів тому завершились спільні дослідження Інституту археології і Охоронної археологічної служби України на берегах Південно-Бузького і Березанського лиману, де коливання рівня води було не настільки катастрофічним, як, скажімо, біля Нової Каховки, але все ж таки досягало 2–3 метрів. Це коливання води спровокувало берегову абразію, тобто почалися зсуви ґрунту берегів лиманів. Ці зсуви зруйнували тисячі квадратних метрів археологічних пам’яток, — розповів археолог. — Основних руйнувань зазнали розташовані по берегах лиманів античні поселення і некрополі.
Окремо експерт наголосив на непоправній шкоді, якої завдають археологічним пам’яткам бойові дії та спорудження російськими загарбниками ліній фортифікаційних укріплень, які на десятки кілометрів простяглися українським степом. Не меншою проблемою є облаштовані окупантами величезні за площею мінні поля.
Завершуючи доповідь, Віктор Чабай розповів про позитивний досвід співпраці з обласними військовими адміністраціями та підрозділами Збройних Сил України, зупинившись, разом з тим, на проблемних моментах взаємодії Інституту археології з Міністерством культури та інформаційної політики. Науковець наголосив на потребі створення в лавах Збройних Сил України підрозділу за зразком підрозділів Cultural Property Protection, які існують у більшості країн НАТО.
Україна має достатньо кваліфікованих науковців для того, щоб створити подібні структури в межах взаємодії Інституту археології НАН України та Міністерства оборони України. Багато із них служили і служать зараз у Збройних Силах України, серед них, зокрема, 15 співробітників Інституту археології. Один із них є доктором наук і шестеро — кандидатами наук.
Пресконференцію «Археологія України у час війни. Проблеми і перспективи» продовжили виступи кандидата історичних наук, вченого секретаря Інституту археології НАН України Сергія Теліженка, кандидата історичних наук, завідувача відділу археології Києва Інституту археології НАН України Всеволода Івакіна, кандидата історичних наук, доцента кафедри археології Київського Національного університету Тараса Шевченка Павла Шидловського, який модерував захід.
Переглянути повний відеозапис пресконференції можна на Youtube-каналі Українського кризового медіацентру за посиланням.
Як ілюстрації використано слайди презентації доповіді Віктора Чабая «Археологія України у час війни. Проблеми і перспективи».
