Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Його робочий день починається о п’ятій ранку з отримання доповідей від головних сержантів рот про стан справ і проблемні питання. Потім він погоджує свої дії із комбатом та головним сержантом бригади. За суворим підходом до служби та чіткими професійними діями і не скажеш, що армійцеві лише 26 років, а в армії — півтора року.
Авторитет заслужив у боях
Свій авторитет головний сержант одного з батальйонів Харківської окремої бригади тероборони молодший сержант Євгеній Абросімов заслужив у боях під Долиною, Ізюмом, Куп’янськом, Бахмутом та на інших напрямках. Три контузії та державна нагорода доводять, що на фронті він побував не в одному «замісі».
— Якби ще два-три роки тому хтось сказав, що я буду військовим, то не повірив би, — каже військовослужбовець. — У Харкові працював менеджером на одному з приватних підприємств. У моєму підпорядкуванні було десять осіб. Зарплатня влаштовувала. Планував створити власну сім’ю, придбати житло тощо. Все це зруйнували російські ракети, що від 24 лютого 2022 падають на рідне місто.
Варто сказати, що Євгеній серйозно займався боксом і ніколи не скаржився на здоров’я. Тож уже 26 лютого його направили служити до бригади, воїни якої тоді захищали Харківщину.
— Спочатку був стрільцем, а потім призначили снайпером. Наш підрозділ направляли на найважчі ділянки фронту. Разом із десантниками, піхотинцями чи танкістами спрямовували свою вогневу міць проти окупантів. Перші серйозні бої сталися на початку літа біля селища Долина в Донецькій області. росіян там було в рази більше за нас. Та ми успішно їх розбивали, не даючи просуватися у глиб країни, — пригадав він.
Саме біля Долини воїн на псевдо «Абрикос» дістав свою першу акубаротравму.
— 8 червня наша група виконувала бойове завдання. Буквально на кілька секунд над нами завис ворожий дрон. Уже за хвилину полетіли 82-мм міни… Щойно заліг у невеличку яму, як буквально за пів метра від мене стався вибух. У очах все поплило, свист у вухах, почав втрачати свідомість… З важкою контузією відправили до Дніпра. У цивільній лікарні зустрів свій 25-й день народження та освідчився коханій, — розповів він.
Повернувшись до підрозділу, «Абрикос» узяв участь у звільненні Ізюма, Осколу та ще кількох населених пунктів біля Куп’янська. Потім харківських тероборонців направили на Бахмутський напрямок.
Біля Курдюмівки зробив дещо неординарне
У вересні 2022 року самовідданість воїна та лідерські якості помітило командування підрозділу. Тому хлопцеві довірили посаду головного сержанта роти.
— Від листопада і аж до лютого ми пробули біля міста-фортеці. Здебільшого били окупантів поблизу Кліщіївки, Андріївки та Курдюмівки. Біля останнього населеного пункту я зробив дещо неординарне. Так, під час бою двоє побратимів опинилися в сірій зоні. В одного було поранення ніг та грудей, а в іншого — великим уламком перебило коліно. Обидва могли стекти кров’ю і час йшов на хвилини. Зволікати не можна було. Тож я на своїй автівці швидко туди направився, закинув хлопців і під свист ворожих куль поїхав назад, — повідомив воїн ЗСУ.
Іншого разу на Бахмутському напрямку один з його підлеглих через щільні артобстріли не зміг швидко відійти в тил. Він дістав важку контузію та страждав від болю. Тим часом ворог був із трьох боків.
— Через поранення воїн перебував у шоковому стані, погано чув і бачив. Так іноді буває. По рації він сказав, що не знає, в який саме бік треба йти. Поки він там знаходився, ми прикривали його вогнем. Коли ж стемніло, то я по рації скерував його до своїх. Це було, як у комп’ютерній грі. Відверто скажу, що шанси вижити в тій ситуації були вкрай мінімальні. На щастя, все добре закінчилося. Він й досі періодично телефонує, щоб подякувати за свій другий день народження, — зазначив «Абрикос».
«вагнерівців» кидали тисячами проти сотень українців
У грудні окупанти сильно активізувалися в районі Бахмуту. кремлівські ватажки наказали до кінця 2022 захопити все місто. Тож «вагнерівців» там кидали тисячами проти сотень українців.
— Протягом зими я дістав ще дві контузії. Проте людей в нас не вистачало. Тому не зміг полишити бойових друзів. Трошки підлікувався в медпункті батальйону, і знову в бій. Звісно ж, зараз всі три контузії дають про себе знати, але я переключаю увагу на роботу з підлеглими, — зауважив воїн.
Варто сказати, що чимало часу «Абрикос» відводить спілкуванню із командирами відділень. Адже вважає, що від ритму роботи, заданого цією ключовою посадою, залежить уся командна гра.
Планує поїхати за кордон на лідерські курси
На його думку, сержант має бути прикладом у всьому для підлеглих, а іноді — виступати в ролі своєрідного «цербера».
— У нашому війську високі вимоги висуваються саме до молодших командирів. Я це добре розумію. Тому роблю все, щоб підлеглі стали лідерами в підрозділі. Перед собою також періодично ставлю високу планку професіоналізму. Приміром, незабаром поїду за кордон на спеціальні лідерські курси. Нові знання я передам підлеглим і визначу для себе нові завдання, — пообіцяв захисник України.
Фото автора та із архіву «Абрикоса»
