Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
80 років тому, 27 жовтня 1943 року, збройні сили Нової Зеландії за підтримки морської піхоти США розпочали Операцію Гудтайм («Добрі часи») з висадки морського десанту на островах Трежері («Скарбниця»). Її метою було ізолювати й у підсумку знищити потужні сили японців на островах Бугенвіль і Рабаул, а також забезпечити кращі позиції базування морських та повітряних сил Союзників для подальшого витіснення ворога з Соломонових островів.
Невелика острівна група Трежері, яка належить до складу Західної провінції держави Соломонові Острови, розташована на північному заході архіпелагу Соломонових островів на південь від острова Бугенвіль (нині автономний край у складі Папуа Нова Гвінея) та на північний захід від групи островів Нової Джорджії. Два головних острови з її складу — Моно та Стерлінг, розділені глибокою природною гаванню Бланш, зручною для базування флоту.
Вулканічний острів Моно найбільший в острівній групі Трежері. Його площа становить близько 96 кв. км, він має округлу форму та горбистий рельєф. Розташований південніше острів Стерлінг більш ніж удесятеро менший за площею, яка становить близько 9 кв. км. Довгастий за формою, він витягнутий з південного заходу на північний схід і має приблизно 6,5 км у довжину. За рельєфом острів Стерлінг суттєво пласкіший за Моно.
В операції Гудтайм з висадки морського десанту на островах Моно і Стерлінг були задіяні 8-ма піхотна бригадна група під командуванням бригадного генерала Роберта Роу та частина 3-ї дивізії Новозеландської армії, приєднані до 3-го експедиційного корпусу морської піхоти США під командуванням адмірала Джорджа Форта. До початку операції союзники провели на островах Трежері кілька розвідувальних операцій — спочатку 22–23 серпня та згодом 21–23 серпня вже напередодні початку операції Гудтайм. Одночасно штурмові загони відпрацьовували висадку на острові Нггела (Флорида), розташованому між островами Гаудалканал та Малаїта у Центральній провінції Соломонових островів.
27 жовтня 1943 року після нетривалого авіабомбардування та потужного обстрілу островів Моно та Стерлінг з корабельної артилерії, союзники почали морське десантування. Сім швидкісних десантних кораблів прибули у зону висадки на захід від Каммінгс-Пойнт на північно-західному краї острова Стерлінг, звідки десант проник в акваторію гавані Бланш і висадився на обох островах. У першій хвилі після шостої ранку 27 жовтня на узбережжях островів десантувалися 3 795 солдатів новозеландської армії.
29-й і 36-й піхотні батальйони висадились на південному узбережжі острова Моно поблизу Фаламаї, що трохи більше як за 3 км від входу до гавані Бланш із заходу. Одночасно загін зі складу 34-го піхотного батальйону висадився на північному узбережжі острова Моно в районі Соанотолу, де планували встановити радіолокаційну станцію. Висадка відбулась також на острові Стерлінг — там діяв другий загін зі складу 34-го батальйону.
Заскочені зненацька японці не змогли підняти в повітря літаки, щоб бомбардувати ворожі кораблі та перешкодити висадці десанту. Лише ввечері 27 жовтня японська авіація змогла атакувати американські есмінці Cony і Philip. Пікірувальні бомбардувальники пошкодили корму Cony, однак корабель змогли відбуксирувати на ремонт до Тулаги. Натомість японці втратили 12 літаків, збитих у повітряних боях та корабельною зенітною артилерією.
Опір японців висадці новозеландського десанту також виявився недостатньо ефективним. Вже через кілька годин після висадки десантники надійно закріпились на плацдармі поблизу поселення Фаламаї на острові Моно, відбивши спорадичні спроби японців контратакувати. Ще слабшим був опір на острові Стерлінг, на якому новозеландці практично відразу перейшли до стадії зачистки і патрулювання території, а також почали облаштувати опорні бази.
Упродовж наступних 20 днів чотирма хвилями висадилась решта військ, внаслідок чого кількість солдатів Союзників, переважно новозеландців, зросла до понад 6,5 тисячі. Вони забезпечили зачистку обох островів від розрізнених загонів японців, які намагалися ховатися у джунглях та печерах. Вже 1 листопада 1943 року над Фаламаї — столиці островів Трежері — підняли британський прапор, відновивши роботу цивільної адміністрації. До 12 листопада обидва острови остаточно було взято під контроль військ Союзників.
Операція Гудтайм увінчалась упевненою перемогою за порівняно незначних втрат — 59 загиблих з боку Союзників проти 223 убитих японців. Вибивши ворога з островів Трежері, Союзники встановили на гористому острові Моно радіолокаційну станцію для забезпечення раннього попередження про повітряні та морські надводні атаки японців.
читайте також:
На пласкішому острові Стерлінг 87-й будівельний батальйон Військово-морських сил США побудував злітно-посадкову смугу. Споруджений тут аеродром використовували для підтримки кампанії з нейтралізації японської авіації на Рабаулі. Перемога у битві за острови Трежері стала прелюдією до битви за острів Бугенвіль.
Ілюстрації з відкритих джерел
