Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Держава Ізраїль відома своєю боротьбою за незалежність від сусідів, які прагнуть її знищити. Схожа ситуація з росією та Україною, коли москва прагне відновити імперію за рахунок окупації українських територій. Ще з 2014 року порівнюють Ізраїль та Україну в питаннях військової підготовки та готовності населення до відсічі збройної агресії ззовні.
Під час круглого столу в прес-центрі ГДІП «Ізраїльський безпековий досвід для України. Історичні та політико-правові паралелі» політики, аналітики, представники іудейського, православного та греко-католицького духовенства обговорили сучасний стан українсько-ізраїльських відносин.
Федір Веніславський наголосив на спільних моментах України та Ізраїлю в розрізі російсько-української війни та союзу москви та Тегерана.
— Існує дуже багато паралелей, які ми спостерігаємо у відносинах Ізраїлю та України. Іран постійно заперечує право Ізраїлю на існування — так само, як і в росії стверджують про Україну. путін цим обґрунтовував «військову операцію», а фактично широкомасштабну, конвенційну війну. російський диктатор акцентував увагу на тому, що Україна — штучне утворення.
Веніславський нагадав про інші автократичні режими, які надають росії військову допомогу для продовження збройної агресії проти України.
— рф в Ірані та КНДР шукає союзників. Тому нам важливий досвід Ізраїлю в існуванні у ворожих обставинах. Тим паче, що у 90% випадків росія атакує об’єкти цивільної інфраструктури України, — прокоментував Федір Веніславський.
Історія Ізраїлю після того, як у 1948 році Давід Бен-Гуріон проголосив створення новітньої європейської держави, — це про боротьбу проти ворогів разом зі стрімким економічним зростанням. Арабо-ізраїльський конфлікт переріс у війни, де Ізраїль переміг своїх ворогів та посилив вплив на Близькому Сході. Можемо згадати Шестиденну війну 1967 року та Війну Судного дня 1973 року, де арабські держави (Єгипет, Сирія, Йорданія) програли, навіть маючи військову техніку та інструкторів від срср.
Нагадаємо легендарну історію про те, як прем’єр-міністр Голда Меїр сказала
фразу «відправляйте хлопчиків». Так розпочалася спецоперація Моссаду «Гнів Божий» з ліквідації арабів, причетних до теракту на Олімпіаді в Мюнхені 1972 року.
Зрозуміло, що сучасний Ізраїль зберігає традиції того, що в армії служать всі — як чоловіки, так і жінки. Загальна готовність населення до опору агресору з подальшою перевагою та перемогою — це те, що визначає Ізраїль досі.
Регіональна ситуація на Близькому Сході залишається нестабільною. Там триває боротьба за гегемонію в регіоні між Іраном, Туреччиною та Ізраїлем. Відразу після Ісламської революції в Ірані 1978–1979 років нова влада в Тегерані оголосила, що її ворогом є Ізраїль, який необхідно знищити.
Нині Іран постачає росії ударні дрони «Шахед», якими москва провадить геноцид українців. Нікуди не зникла безпекова загроза для Ізраїлю від Ірану. Тому спільні виклики ще більше поєднали Київ і Тель-Авів.
читайте також:
Триває громадянська війна в Сирії, яка розпочалася з 2011 року. росія розпочала військову інтервенцію в Сирії у 2015 році. З того часу російський безпековий фактор залишається визначальним у відносинах рф та Ізраїлю. Плюс не варто забувати про посилення впливу Туреччини на сирійське питання, де за посередництва росії почалося відновлення відносин між Анкарою і Дамаском.
Про близькосхідні лабіринти можна говорити довго, але головна суть залишається наступною — Ізраїль зумів стати сильною державою за рахунок створення сильної армії та економіки. Успіхи на фронті неможливі без економічних здобутків. Ізраїль відомий у всьому світі як центр розвитку новітніх технологій, особливо у сфері військово-промислового комплексу.
Україна постала перед численними викликами, які можна буде подолати лише в співпраці з міжнародними партнерами. Як тут не згадати про те, що Ізраїль є серед стратегічних партнерів США у сфері безпеки. Їхній двосторонній досвід співпраці є ще одним прикладом успішного союзу двох демократій.
Фото Дмитра Юрченка
