Про одну з моделей повітряних суден, що були перетворені на брухт на ворожих летовищах у перший день нинішнього літа, — літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50,…
Події 24 лютого 2022 року вплинули не лише на Європу, а й на решту країн світу. Продовжуємо розповідати про міжнародний вплив російсько-української війни на інші країни, та заодно пропонуємо згадати тексти про Євроатлантику, Африку та Індо-Тихоокеанський регіон. Настала черга Близького Сходу – складного регіону, де триває боротьба за лідерство між Туреччиною, Ізраїлем та Іраном. Враховуючи як фактор воєн, що нині там тривають (Ємен, Сирія), так і військову допомогу Ірану російським окупантам, варто детально поглянути на нинішні близькосхідні реалії.
Близький Схід є регіоном численних регіональних конфліктів, у основі яких є як релігійний фактор, так і боротьба за природні ресурси. Це переважно мусульманський регіон, де приналежність до певної гілки ісламу визначає самоідентифікацію населення. Іслам загалом поділяється на сунізм та шиїзм. Більшість мусульман є сунітами, а шиїти мешкають в Ірані та центрі Іраку.
У Близького Сходу своя історія взаємовідносин із Заходом, який домінував у регіоні в модерний час. На тлі розпаду Османської імперії після Першої світової війни, регіональними лідерами стали Велика Британія та Франція, які отримали підмандатні території, що колись були частиною Порти.
На початку XX ст. на Аравійському півострові в Іраку було відкрито «чорне золото» – нафту. І це визначило подальший розвиток регіону, коли контроль за енергоресурсами був свідченням політичного впливу країни в світі. Вже після Другої світової війни вплив Заходу в регіоні зменшується, а натомість набуває сили арабський націоналізм.
За умов холодної війни США прагнули вибудовувати союзи з такими країнами регіону як Туреччина, Єгипет, Ізраїль та Саудівська Аравія. Хоча в межах арабсько-ізраїльського конфлікту Вашингтон залишався стратегічним союзником Тель-Авіву, а москва була спонсором арабських держав. радянський союз у військовому та економічному аспектах підтримував такі країни, як Народно-демократична республіка Ємен (частина Ємену, який розколовся у 1967 році й став соціалістичним, а згодом країна об’єдналася у 1990 році. – Ред.), Ірак, Сирія, Лівія.
Мабуть, головною подією, яка сформувала сучасне міжнародне становище на Близькому Сході, було виведення американських військ з Афганістану влітку 2021 року. Зменшення військової присутності США в регіоні почалося ще за Барака Обами у 2011 році, який пообіцяв вивести війська з Іраку. За Дональда Трампа (2017–2021) було виведено американських військових з Сирії та погоджено рішення з Талібаном про аналогічні дії в Афганістані.
Менша пряма військова присутність США означає послаблення політичного впливу Вашингтону на Близькому Сході. Як наслідок, регіон змінився, що видно з формування більш самостійної позиції регіональних гравців.
Ми це можемо побачити по енергетичній політиці монархій Перської затоки, продовженню амбітної зовнішньої політики Туреччини без огляду на Вашингтон та зміцненню позицій Ірану за рахунок москви.
Через санкції ЄС майже повністю припинився експорт російських енергоресурсів на Захід. Відтак в Європі зацікавлені в пошуку інших країн, які зможуть їм постачати нафту й газ. Можливість диктувати власні умови на енергетичному ринку посилює геополітичне значення таких країн, як Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Об’єднані Арабські Емірати. Тим паче, що їхня позиція впливає як на позиції рф у світовій економіці, так і майбутнє Заходу.
Президент США Джо Байден у липні 2022 року здійснив близькосхідне турне. Основною метою візитів було перезавантаження відносин з Саудівською Аравією. А все через війну в Ємені, яка триває вже 9-й рік.
Суть протистояння в Ємені полягає в тому, що хусити, які є шиїтами за віросповіданням, розпочали повстання проти легітимного уряду. Останній підтримує Саудівська Аравія. Згодом все це переросло в широкомасштабну війну, точні втрати від якої важко встановити. Згідно зі звітом ООН, станом на 2020 рік війна в Ємені призвела до 233 тисяч смертей.
США виступали проти надання зброї Саудівській Аравії, яку та використовувала для підтримки єменського уряду. Після візиту Джо Байдена влітку минулого року відносини з Саудівською Аравією нормалізувалися.
Вашингтон також оголосив про надання фінансової допомоги країнам Близького Сходу в межах підтримки продовольчої безпеки. Причина зрозуміла – зерно, яке Україна не могла вивезти через російських окупантів. Більш детально про це буде далі.
Туреччина, що є країною НАТО, намагається вибудовувати власну сферу впливу на Близькому Сході. Це пов’язано як з відновленням ідей пантюрзкізму (неформальний вплив на тюркомовні народи та ностальгія за Османською імперією. – Ред.) за часів прем’єрства, а згодом і президентства Реджепа Тайїпа Ердогана.
Перебуваючи при владі в Туреччині вже 20 років, Ердоган зумів посилити міжнародні позиції Анкари за рахунок прагматичної політики з різними світовими гравцями. Безпека завдяки Північноатлантичному альянсу, торгівля з росією, військове посилення за рахунок боротьби проти режиму Асада в Сирії, контроль над Чорноморськими протоками без прагнення переглянути Конвенцію Монтре 1936 року.
Подібна близькосхідна «багатовекторність» Анкари свідчить про турецьке прагнення домінувати в регіоні. Але і не треба забувати, що Туреччина послідовно підтримує Україну у відновленні територіальної цілісності, заявляла про порушення прав кримськотатарського народу в окупованому рф Криму. Загалом Туреччина надає Україні військову допомогу, наприклад, БПЛА «Байрактар», бронетранспортер Kirpi та гуманітарну допомогу жінкам і дітям, що виїхали до них, рятуючись від війни.
Через блокування російськими окупантами чорноморських та азовських портів став неможливий експорт українського продовольства за кордон. Зрештою в липні 2022 року, за посередництва Туреччини та ООН, вдалося підписати «Зернову ініціативу», згідно з якою було дозволено вивіз української аграрної продукції з Одеси, Чорноморська та Південного.
За даними Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, завдяки «Зерновій ініціативі» з 1 серпня було експортовано 16,8 мільйона тонн українського продовольства до країн Азії, Африки та Європи. Держави Близького Сходу теж є важливими торговельними партнерами України.
Тут треба згадати й Сирію, куди російські окупанти вивозили вкрадене на Півдні України зерно. У відповідь на це, Україна розірвала дипломатичні відносини з Сирією в липні 2022 року.
Громадянська війна в Сирії триває з 2011 року, основна суть якої полягає в протистоянні повстанців та режиму диктатора Башара аль-Асада. Хоча у війні брали участь США, росія, Туреччина, Іран, терористичні угруповання «Ісламська держава» та «Хезболла», саме російські окупанти стерли з лиця землі такі сирійські міста, як Алеппо, своїми бомбардуваннями. Але вже в Україні 2022-го кати сирійців отримали покарання – смерть.
Важливою тенденцією є зближення Сирії та Туреччини на початку 2023 року. А все через курдів, які мешкають на півночі країни. (Курди – народ без держави, який мешкає в Туреччині, Ірані, Іраку та Сирії. – Ред.). Анкара прагне контролювати цю територію, і тому готова піти навіть на замирення з Дамаском. Посередником стала москва, де відбулася зустріч міністрів оборони Сирії та Туреччини 28 грудня 2022 року.
Гостьова співробітниця Європейської ради з міжнародних відносин Синтія Бьянко досліджує енергетичну політику країн Близького Сходу, зокрема монархій Перської затоки. На її думку, російське вторгнення в Україну спричинило кардинальні зміни в регіоні, зокрема формування більш самостійної позиції регіональних гравців та постання продовольчої безпеки серед пріоритетів.
Під час обговорення впливу російсько-української війни на MENA (абревіатура, що позначає Близький Схід та Північну Африку. – Ред.) від Стокгольмського інституту вивчення миру, Бьянко розповіла наступне. Країни Перської затоки зуміли забезпечити себе продовольством. За умов збільшення цін на аграрну продукцію, вищезгадані держави потурбувалися про власну продовольчу безпеку. Водночас події 24 лютого минулого року не призвели до розв’язання міждержавних суперечностей в регіоні, які далекі від розв’язання.
«Вторгнення рф в Україну закріпило багатополярний світовий порядок. І особливо на Близькому Сході. Це впливає на європейців та їхні інтереси», – резюмувала свої погляди на регіональне становище Бьянко.
Відтак Європа та Захід у цілому мають враховувати національні інтереси держав Близького Сходу, які вправно грають на суперечностях, наприклад, Китаю та США. КНР так само прагне бути більш впливовим гравцем у регіоні, закуповуючи дешево енергоресурси в росії, але й у країн Перської затоки.
Оскільки росія прагне зруйнувати наявний світовий порядок, то їй потрібні для цього союзники. Одним із таких союзників, який надає рф військову допомогу, є Іран. Країною керують з 1979 року ісламські фундаменталісти, представники шиїтського духовенства. Ще тоді Тегеран оголосив своїх 3 ворогів: США, Ірак, Ізраїль.
Співпраця між москвою та тегераном почалася ще в 1990 роках, коли росіяни допомогли іранцям запустити власну ядерну програму. Для створення ядерної зброї (чого ще не сталося в Ірані) потрібні новітні технології, вчені та істотні ресурси. І ось на цьому напряму поєдналися шляхи росії та Ірану.
Нині Іран постачає рф бойові дрони Shahed-136/131, за допомогою яких російські окупанти прагнуть знищити цивільну інфраструктуру та українців. Трагічною сторінкою для України, яка пов’язана з Іраном, є авіакатастрофа літака МАУ на початку січня 2020 року. Рейс під номером PS752 було збито та внаслідок цього загинули всі 176 осіб, які знаходилися на його борту.
Попри те, що Тегеран виплатив родинам загиблих компенсацію, країни Групи Семи вимагають притягнення Ірану до відповідальності за скоєний злочин.
Для України важливо розуміти, що регіональні гравці на Близькому Сході борються за гегемонію між собою. Водночас події після 24 лютого зменшили як російський, так і американський вплив у регіоні. Внаслідок цього варто вибудовувати більш прагматичні відносини з ключовими країнами, зокрема Туреччиною та Ізраїлем. Більш детально Ізраїль буде розглянуто в наступних текстах АрміяInform.
