Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Нещодавно ми опублікували першу частину розповіді морпіха на псевдо «Іспанець» про бої на Маріупольському напрямку на початку широкомасштабного вторгнення рф.
У цьому матеріалі пропонуємо вашій увазі продовження історії «Іспанця».
— Свого першого полоненого я взяв, перебуваючи у складі розрахунку ПТРК у районі селища Солодке на Донеччині. Це був перший випадок, коли на нашу групу, яка вже кілька тижнів їздила по різних позиціях та звикла мати справу з танками та іншою технікою, вийшла ворожа піхота, — розповідає захисник. — Нам тоді протистояли російські морпіхи, які відправили групу з десяти мобілізованих з так званої днр за «трофеями». Ворог не знав на яку відстань ми «відкотилися» після штурму й опинився спочатку під вогнем нашої «арти», а потім, ті хто вижив, потрапили до нас у полон.
Інша цікава історія трапилася неподалік Авдіївки, де хлопець разом з побратимами влаштувалися під самим носом у ворога та коригували вогонь з наших мінометів по звуках голосів рашистів.
— Я отримав завдання закріпитися у посадці, де були ворожі позиції, й по якій вже певний час працювала наша «арта» та міномети, — пригадує ті події військовий. — Ми приховано зайшли у посадку та зачаїлися приблизно у 20 метрах від ворога. Вогонь з наших мінометів корегували по голосах росіян: «у нас 300» — кричали вони, ми ж своєю чергою підтверджували влучання.
Згодом підрозділ «Іспанця» перекинули у Мар’їнку, де під час боїв він поставив свій особистий рекорд зі стрільби з АГС-17. Завдяки корегуванню за допомогою дрона йому вдалося влучити по навісній траєкторії в окопи ворога на відстані усього 400 метрів. Ті, хто стикався з роботою АГС, знає наскільки складне це завдання, оскільки за ТТХ цієї зброї — мінімальна дальність стрільби по навісній траєкторії складає 1000 метрів. Потім був «відпочинок» у Пісках, а вже на початку осені 2022 року військовий потрапив на перші курси для сержантів у Великій Британії.
— Навчання у Великій Британії були чудові. Дуже важливо відправляти на них військових, які вже мають бойовий досвід. Там я систематизував свої практичні знання та здобув багато нових. Британські інструктори приділяли нам багато уваги та, враховуючи наш бойовий досвід, ставилися до нас з повагою. До речі, частина курсантів були представниками саме нашого батальйону морської піхоти, — наголошує молодший командир. — Ми вивчали лідерство, психологію, тактику та інші предмети. Там я набув досвіду керування різними підрозділами. Окрім знань, у Великій Британії я здобув багато нових друзів.
Після повернення в Україну хлопець воював у Водяному, де дістав перше поранення у скроню. Того разу на їхню позицію, де він був з побратимом, з яким навчався на курсах, та з дванадцятьма хлопцями, для яких цей бій був першим, вийшла велика група ворожої піхоти. Лише за дві години бою (до поранення «Іспанця». — Авт.) наші захисники ліквідували близько п’ятнадцяти ворожих солдатів.
— Того разу ворог ліз на нас з балки, до якої було лише близько 30 метрів. Про напад повідомили побратими з сусідньої позиції. Але ми побачили ворогів лише коли вони почали виповзати з балки. Після двох годин бою мені сказали, що десь 300 метрів позаду нас є розрахунок АГС. Я добрався до нього та згадавши досвід, набутий у Мар’їнці, вгатив усю «улітку» (29 гранат. — Авт.) в балку і задоволений повернувся на свою позицію. Після цього ворог відійшов, а по нас почала працювати «арта», — розповідає хлопець. — Поранення я дістав від одного з вибухів. Невеличкий уламок попав у скроню та пошкодив артерію. Було багато крові, але я з допомогою медика наклав собі пов’язку та деякий час ще залишався на позиції.
Згодом «Іспанець» залишив позицію та самостійно зміг дістатися до точки евакуації. У шпиталі йому дістали зі скроні уламок та вже за два тижні він повернувся до своїх побратимів у Водяне. Командир роти пропонував йому після лікування поїхати додому у відпустку, але «Іспанець» не хотів залишати побратимів. Менше ніж через добу після повернення, військовий дістав нове поранення — цього разу це була флешета, яка застрягла у плечі. Після одужання та відпустки у кінці 2022 року хлопець знову повернувся до рідного підрозділу. Згодом, враховуючи успіхи Сил оборони України та зменшення інтенсивності бойових дій, батальйон було виведено у тил.
— Під час нашого «відпочинку» я знову потрапив до Великої Британії, — розповідає хлопець. — Цього разу серед курсантів було багато хлопців, що не мали бойового досвіду, тож деякі речі їм давалися важко. Я вдячний британським та нідерландським інструкторам, які вкладали свою душу в те, щоб навчити нас усього, що знають та вміють самі. Це дуже гарний досвід, який можна та треба передавати далі.
Після нашої перемоги «Іспанець» мріє побачити друзів, які залишилися в Іспанії, створити власну родину та виховувати дітей.
Фото автора
