Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Сьогодні українські воїни під Українським прапором боронять нашу землю, проливаючи кров і віддаючи свої життя. Ми впевнені, що лише наші кольори майорітимуть на нашій землі. У кожному куточку нашої країни. І наші кольори обовʼязково повернуться на тимчасово окуповані території!
Адже саме за це бʼється український народ, мужні захисники й захисниці, які ціною надзусиль, крок за кроком, відбивають наші території і, зриваючи російські триколори, повертають наш стяг!
Синьо-жовтий на броні наших військових, у дитячих малюнках, у вікнах українців!
І це Прапор нашої Перемоги!
23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один із трьох ключових державних символів — синьо-жовтий стяг. Це – національний символ. Символ нашої української ідентичності. Символ боротьби за волю.
З приводу поєднання на Українському прапорові двох кольорів — жовтого та блакитного — існує чимало легенд і переказів, які своїм корінням сягають глибокої давнини. Зокрема перші згадки їх об’єднання датовані 1256 роком — це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті, козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах. За однією з версій, синій на прапорі символізує небо, а жовтий — колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи — води й вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний — усе земне.
Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весною народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підійняли над ратушею у Львові. На Наддніпрянщину, яка була в складі російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності. Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підійняли над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі.
Український прапор змінив кілька кольорів, перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення — він був червоним, малиновим і червоно-синім. У 1918 році Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила нинішню гамму кольорів.
Після того, як більшовицька росія окупувала Україну, всі символи УНР потрапили під заборону: за їх зберігання могли на довгі роки запроторити до колимських таборів, а то й розстріляти як «буржуазного націоналіста» чи «петлюрівця». Та, незважаючи на це, синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби. Насамперед у лавах Української Повстанської Армії. Ось що говорив з цього приводу покійний Василь Кук — останній головнокомандувач УПА: «Український прапор часів УНР для нас, повстанців, був святинею, яку ми берегли краще, аніж зіницю ока. Він вселяв надію у наші серця тоді, коли було дуже важко, коли, здавалося, все, кінець. Прапор цінували як рядові бійці, так і командири. Для нас цей прапор був дорожчим, ніж власні життя».
За часів панування компартійного режиму поява українського прапора у громадських місцях розцінювалась як надзвичайна подія. Але траплялися сміливці, які з великим ризиком для власної безпеки вивішували прапор у громадських місцях, протестуючи у такий спосіб проти безчинств всесильного кдб. Наприклад, 22 січня 1973-го року в Чорткові, що на Тернопільщині, Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.
26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року — Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою, 3 квітня — над Львівською ратушею, 24 липня — урочисто піднятий над Київською міською радою.
У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищого вулкана світу — Охос-дель-Саладо в Андах. Його висота — 6872 метри.
Найбільший прапор України був розміром 40×60 метрів. Його навіть внесли до Книги рекордів України.
А найбільший намальований національний прапор з’явився в Києві в червні 2014 року. Тисячі жителів столиці на Оболонській набережній розмалювали частину бетонного укосу.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, Верховна рада України офіційно затвердила його як Державний прапор України.
