«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
На початку широкомасштабного вторгнення в Україну ворог значною мірою покладався на дистанційне знищення військових об’єктів та критичної цивільної інфраструктури нашої держави дистанційними засобами ураження. Півтора року тому силам ППО України вдавалося ліквідовувати лише третину ракет рашистів. Нині ж цей показник вже перевищив 75%. Втім загроза повітряних ударів перманентно залишається високою.
Про те, яким подібним пекельним ворожим виробам українським бійцям-протиповітряникам вдається повноцінно протистояти, а які, поки що, залишаються малозбиваємими, кореспондент АрміяInform запитав у військових експертів.
Що Україна наразі може збивати
— Воїнам розрахунків протиповітряної оборони вдається збивати ті типи крилатих ракет, чиї тактико-технічні характеристики дозволяють їх ліквідовувати профільними засобами, які перебувають у нас на озброєнні. Основними подібними комплексами, які є в нас на озброєнні, залишаються «Бук-М1» та «С-300». Ці зенітні керовані ракети можуть уражати як літаки, так і крилаті ракети, — розповів речник Повітряних Сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат.
Так, за його даними, Україна наразі може знищувати наступні типи ракет:
— «Калібр» (3М14) — крилата ракета морського базування;
— Х-101/Х-555/Х-55 — крилаті ракети повітряного базування;
— Р-500 (9М728) — крилата ракета наземного базування зі складу комплексу «Іскандер-К» (аналог «Калібру»);
— Х-59 — керована авіаційна ракета «повітря-земля»;
— Х-35 — протикорабельна ракета повітряного, морського або берегового базування.
— Водночас нашим протиповітряним підрозділам поки що не часто вдається ліквідовувати балістичні ракети. Зокрема, «Іскандер-М» — це балістичні ракети 9М723, які противник багато застосовував на початку війни. Фактично весь свій стратегічний запас «Іскандер-М» росіяни витратили ще під час перших місяців широкомасштабного вторгнення. Тож згодом почали застосовувати застарілі комплекси «Точка-У». По Краматорському вокзалу, наприклад. Також, на жаль, немає можливості перехоплювати ракети РСЗВ, як от «Смерч», — розповів речник Повітряних Сил.
Україні поки не вдалося ліквідувати бодай одну з російських протикорабельних крилатих ракет повітряного базування Х-22
Також, за даними полковника Ігната, Повітряним Силам Збройних Сил України поки не вдалося ліквідувати бодай одну з російських протикорабельних крилатих ракет повітряного базування Х-22.
— Жодну з крилатих ракет Х-22 не було знищено, тому що це ракети, які може збивати Patriot, що нині знищує балістику і «Кинджал», — повідомив офіційний представник Повітряних Сил ЗСУ.
За його словами, ця ракета, хоча і вважається крилатою, є надзвуковою і заходить на ціль здебільшого по балістичній траєкторії зі швидкістю близько чотирьох тисяч кілометрів за годину. Тому такі ракети поки недоступні для збиття звичайними засобами протиповітряної оборони.
Аналогічна до Х-22 склалася ситуація щодо надзвукових протикорабельних крилатих ракет берегового базування Р-800 «Онікс», які часто запускають по Одещині.
— Ну і, звісно ж, високими залишаються загрози від застосування гіперзвукової аеробалістичної ракети Х-47 «Кинджал», що застосовується з літаків МіГ-31К. Складність її ураження умовно у кілька разів вища, ніж у тієї ж Х-22, через значно вищу швидкість польоту та ще менший час на реагування техніки і людини. Утім на теперішній час захисникам українського неба вже вдалося уразити 14 таких ракет, — підкреслив Юрій Ігнат.
Окрім того, за його даними, також не збиваються «вузькопрофільні» авіаційні протирадіолокаційні ракети Х-31П та подібні ракети «повітря-земля» меншої дальності.
Очікувані нами F-16 зможуть ефективно знищувати ці повітряні загрози ще на кордонах
— Дійсно, в середньому наша ППО знищує близько 75% крилатих ракет та ударних дронів. Але 25% таки долітають до своїх цілей! Гинуть мирні жителі, руйнується інфраструктура. І такі очікувані нами F-16 зможуть ефективно знищувати ці повітряні загрози ще на кордонах, не підпускаючи ракети та дрони до наших міст, — резюмував свій коментар полковник Юрій Ігнат.
Нам потрібні американські ЗРК Patriot останньої модифікації PAC-3 і франко-італійські комплекси SAMP/T
Своїми висновками щодо нинішнього рівня захищеності українського неба поділився і генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор, колишній заступник начальника Генерального штабу ЗС України Ігор Романенко.
— Збивати ми здатні, і технічно є такі можливості, фактично всі ракети, які росіяни використовують проти України. Тобто це аеробалістичні, аеродинамічні та крилаті ракети. Але питання саме в засобах, якими це можна робити. Для того, щоб збивати найбільш складні цілі, такі, як ракета «Кинджал», або її модифікація для літаків «Іскандер» та Х-22, потрібні американські ЗРК Patriot останньої модифікації PAC-3 і франко-італійські комплекси SAMP/T. Таких батарей у нас небагато. А потреба в них чимала: ми бачимо, що робиться з Одесою, Рені, Черніговом. Тому головним є питання у кількості такого роду систем. І про це керівництво держави і оборонного сектору постійно веде перемовини із західними партнерами, — констатував генерал Романенко.
Разом із тим, експерт зазначив, що нам потрібні й комплекси, які за своїми характеристиками хоч і не мають можливості знищувати балістичні об’єкти, але здатні ліквідовувати крилаті ракети, літаки та гелікоптери і БПЛА.
— Є необхідність нарощувати кількість різнопланових комплексів. Адже, якщо взяти, приміром, частину фронту на півдні нашої держави, де степова місцевість, то там Силам оборони треба прикривати війська від літальних апаратів, які завдають нам серйозної шкоди і це певною мірою впливає і на результати операцій. Як оперативно наші воїни протиповітряної оборони опановують ці системи, ми бачили. Це навчання проходить дуже швидко, потім зброя застосовується ефективно, але потрібні саме засоби. А наші союзники вирішують це питання достатньо повільно, — зазначив Ігор Романенко.
Разом із тим він нагадав, що Україна мала і свої профільні розробки в царині ППО. Це і проєкти від підприємства «Луч» і КБ «Південне».
— Є відповідні напрацювання, роботи продовжуються, потрібен час і капіталовкладення. Але ці роботи продовжувати обов’язково потрібно, бо союзники надають нам деякі види озброєння з певними умовами щодо їхнього застосування. А свою зброю ми можемо застосовувати, як доцільно до об’єктивних вимог ведення війни, — резюмував Романенко.
