У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
АрміяInform продовжує розповідати про жінок, які служать у Збройних Силах України. Цього разу мова про бойового медика Катерину. Вона пояснила нашому кореспондентові, як армія змінила її характер та чому вона обрала саме такий фах у війську.
— Мені цікава була служба в армії. Мабуть, це через фільми, які дивилася… Щоб вступити до лав ЗСУ, я мала непогану фізичну форму, бо займалася спортом. Морально загартувалася я вже тут, в армії. Бо до військової служби я боялася багатьох речей, навіть не вміла з людьми спілкуватися. А в армії навчилася знаходити контакт з людьми, навчилася відстоювати власну думку. Коли підписала контракт із ЗСУ, мені було 18 років. Це був 2016 рік. Спочатку служила у територіальному центрі комплектування, бо на той момент у ту військову частину, куди я хотіла потрапити, жінок не брали, — розповідає Катерина.
У ТЦК і СП вона займалася діловодством.
— Через три роки мене відправили у відрядження до бригади імені Чорних Запорожців. Мені там дуже сподобалось. Відтоді вирішила залишитись там, у бойовій бригаді. Я люблю більше фізичну роботу, ніж паперову. Бо я людина непосидюча. Наприклад, дуже люблю заняття на полігоні. Тут всі завдання пов`язані із рухом — переміщення, стрільба. Мене такі речі захоплюють, — каже дівчина.
Зазначає, що стати бойовим медиком було її особистим вибором:
— Мені цікава медицина. У мене це непогано виходить, тому, думаю, шлях я обрала правильний. У бригаді мої завдання такі: ми машиною під`їжджаємо до першої лінії, забираємо пораненого, якого винесли на точку евакуації. Пораненого або відвозимо до шпиталю, або передаємо медичній евакуації. У випадку якщо поранення десь недалеко від мене, то я просто надаю допомогу на місці. Бо іноді так траплялося, що цивільні біля нас діставали поранення, і ми рятували і їх.
Катерина пройшла курс «Підготовка інструктора з тактичної медицини».
— Тепер я зможу навчати воїнів з моєї бригади базовим знанням з тактичної медицини. До цього у мене не було такого досвіду. Раніше була досить сором`язливою, не могла проводити заняття, заїкалася, підшукувала слова, бо була невпевнена в собі. Але на курсі мені значно додали потрібної для такої роботи впевненості. Тепер можу навчати людей, щоб вони надавали допомогу на полі бою собі чи своєму побратиму, — стверджує військова.
Вона зауважує, що з 2016 року дуже сильно змінилося ставлення до жінок у війську.
— Я не відчуваю жодної неповаги до себе. До рівноправ`я ставлюся позитивно. Якщо жінка вирішила піти до армії, має усвідомлювати, що їй доведеться виконувати завдання нарівні з чоловіками. Багато хто досі з такою моєю думкою не погоджується. Але, сподіваюся, із часом з’явиться розуміння.
Фото Дмитра Юрченка
