Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Україна веде боротьбу проти російської агресії, і щодня у цій війні ми втрачаємо найкращих захисників та захисниць, які з перших днів широкомасштабного вторгнення стали на захист нашої Батьківщини. Серед тих, хто віддав своє життя за наше майбутнє, — солдат Олександр Колішко.
Народився Олександр 18 квітня 1989 року в селі Песець на Хмельниччині. Навчався, а здобувши професію механіка, повернувся в рідне село та працював у місцевих агропідприємствах. Із початком широкомасштабного вторгнення батько двох доньок став на захист України, був мобілізований до 128-ї гірсько-штурмової бригади.
— У перший день широкомасштабного вторгнення Саша приїхав, забрав нас із донечками з міста та відвіз до села. Наступного ж дня він доєднався до тероборони, а потім мобілізувався до роти охорони районного ТЦК та СП. Там він прослужив недовгий час, його перевели до 128-ї гірсько-штурмової бригади. Перші місяці в них була бойова підготовка, вони були поблизу білоруського кордону. У вересні 2022 року підрозділ передислокували в Херсонську область, де 13 жовтня Сашко зазнав поранення біля населеного пункту Червоне.
Два місяці Олександр відновлювався, а згодом повернувся до своїх побратимів, щоб далі захищати Україну, — розповідає дружина Олександра Іванна.
Загинув воїн 15 лютого 2023 року внаслідок ворожого артобстрілу, поблизу населеного пункту Берхівка Бахмутського району Донецької області.
Сім’я Олександра, на жаль, була змушена зіткнутись з важкими емоціями та втратою. Дружина та доньки з болем прийняли цю новину.
— Постійно стараюсь кудись дітей повести, щоб вони відволікались. Адже донечки забагато бачать, як ми плачемо. Одного дня старша донька до мене каже: «Мамо, ти сьогодні не плакала?». Для неї ніби це вже як свято, коли вона не бачить наших сліз. Часто донечки запитують: «Хто нас буде тепер захищати?», адже коли постійно повітряні тривоги були і вибухи, я їм говорила, що все буде добре, тому що тато нас захищає. Вони до остатнього не могли повірити, що батько загинув. Особливо молодша, адже в неї з батьком був дуже сильний емоційний зв’язок. Вона дуже сильно плакала, але я їй пояснила, що наш тато на небі, він буде нас захищати звідти, — з болем в очах каже Іванна.
Олександр Колішко був не лише прекрасним сім’янином, а й другом. Він любив проводити час з рідними і друзями на природі, займатися риболовлею. У спільноті «Мисливці, риболови та біозахисники» бойові побратими, друзі та знайомі Олександра об’єдналися, щоб підтримати його рідних у цей важкий момент. Вони зібрали кошти та зірвались у пошуках іграшок, канцелярії та смаколиків, які вони передали донькам загиблого воїна. Адже у трирічної Аміни був День народження. Діти були приємно вражені та подякували за подарунки.
— Саша був неймовірним другом, до нього завжди можна було звернутися по допомогу чи пораду. Сам по собі він був дуже спокійною людиною, товариський, відкритий, щирий. Коли ми зустрічались, я бачив, як він чудово ставився до своєї дружини та донечок, він їх дуже сильно любив. Коли Саша дітав поранення, ми постійно відвідували його в гарнізонному шпиталі, він завжди був позитивно налаштований, вірив у нашу перемогу і все для неї робив, — згадує товариш полеглого захисника Вадим.
За його словами, ідея створити групу для підтримки наших захисників та їхніх родин у нього виникла з перших днів широкомасштабного вторгнення. Адже учасники спільноти «Мисливці, риболови та біозахисники» як одна дружня родина, де завжди присутня взаємодопомога, підтримка та взаєморозуміння. Тому завдяки спільним зусиллям вдається збирати кошти для підтримки сімей загиблих товаришів. Адже важливо не забувати за дітей полеглих захисників та захисниць, заради майбутнього яких вони віддали своє життя.
Фото автора та з архіву дружини загиблого
