Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
— З початком широкомасштабної війни з росією багато з наших пошуковців пішли на фронт, — розповідає співзасновник громадської організації «Пошук літаків Другої світової війни в Україні» та автор серії книг з однойменною назвою Андрій Кір’янов. — Ну а ті, хто залишилися, вже з перших днів включилися у волонтерську роботу.
У перші дні пошуковці-волонтери починали, як і тисячі українців, із приготування та доставки до районів ведення бойових дій тушкованок для захисників. Потім вдавалися до інших волонтерських справ. Але, каже Андрій Кір’янов, у нього та його однодумців давно визрівала ідея влаштувати комерційні походи в гори на цікаві місця, де під час Другої світової війни зазнали аварії літаки.
— На меті у нас було популяризувати українські Карпати, показати місця, де не зустрінеш туриста, та й, зрештою, закрити пробіли в історії війни, — пояснює чоловік.
Цю ідею пошуковці втілили вже під час війни. Розробили декілька різних за складністю маршрутів і запросили всіх охочих взяти участь у поході за донат для Збройних Сил України.
Минулого року пошукова група здійснила чотири такі походи з ночівлями в наметах у горах. Долучилися до комерційних турів й іноземці. Після кожного походу на зібрані кошти організатори купляли необхідні речі на запити конкретних підрозділів. Так, розповідає Андрій Кір’янов, для саперного підрозділу 128-ї гірсько-штурмової бригади вони придбали металодетектори, саперні кішки для розмінування, якісні лопати «Фіскарс», антимоскітні засоби й інше.
— Я вважаю: якщо ти зараз не на фронті, то мусиш допомагати хлопцям на передовій усіма засобами, — говорить пошуковець. — Ми обрали ось такий спосіб — те, що вміємо, що в нас добре виходить.
Цього року пошуковці також уже здійснили перший похід на ймовірне місце падіння німецького літака. Попереду — інші локації, нові донати та нова допомога українським воїнам. До речі, усі знайдені деталі та фрагменти літаків пошуковці передають до Державного музею авіації України імені Олега Антонова для подальшого вивчення й поповнення експозиції.
Щодо локацій, розповідають пошуковці, то їх на заході Україні вистачає. І, що цікаво та дуже показово, під час нинішньої війни з московитами у ході вивчення теми літаків Другої світової війни дослідники знаходять дуже багато фактів брехні радянської влади.
— Випадки, коли УПА збивала радянські літаки, приховували постійно, бо це була незручна правда для совєтів, — зауважує керівник пошукової групи. — До прикладу, ми маємо документально підтверджені факти збиття літака «Бостон А20» вояками УПА в березні 1945 року. З центрального архіву міноборони росії свого часу цю інформацію надати відмовилися, але знайшлися люди, які допомогли.
Читайте також:
«ППО» УПА vs ВПС Радянської армії: як це було
Другий подібний випадок, розповідає пан Андрій, це збитий у 1946 році на Франківщині радянський літак Іл-2. Є свідчення місцевих мешканців, дані з літопису УПА. російські ж архіви інформації щодо таких випадків намагаються не давати взагалі, вони досі мають гриф «цілком таємно».
— Є ще цікавий випадок, — продовжує пошуковець. — В історії авіації срср був епізод, коли бомбардувальник здійснив вогняний таран на Волині в червні 1941 року. російська вікіпедія виставляє цю подію як подвиг пілотів, яким було надано звання героїв радянського союзу. Ми дослідили це місце падіння та розпитали місцевих — відомості зовсім інші. Також на місці було знайдено частини від того літака в заводській фарбі та розміром понад метр, що в разі тарана літака з бомбами на борту в колону техніки просто неможливо.
Українські дослідники навіть зробили спробу виправити у вікіпедії статтю про цей таран. Але майже одразу всі їхні правки кимось були видалені, а на можливість редагувати накладено заборону.
— Бо це так само незручна історія для рф, — каже Андрій Кір’янов.
Розповідаючи про діяльність своєї спільноти, пошуковці пояснюють, що насамперед їхнє хобі є спробою дізнатися про щось нове з нашої історії, підтвердити певні факти чи гіпотези та закрити пробіли в деяких історіях. А коли паралельно з цим є змога допомогти донатами українським захисникам — це взагалі чудово.
