Стабілізація та повільне відновлення 2024 рік — третій рік широкомасштабної війни — минув під знаком стабілізації української економіки. Після падіння…
Інформація — це і продукт, і зброя. І уміння її всебічно захистити — не лише запорука збереження інноваційності в бізнесі. У час війни — це комплекс заходів, що допомагають захистити державу.
Про те, як вітчизняним розробникам та виробникам оборонної продукції синхронізуватись із оборонним відомством у питаннях захисту авторських прав, кореспондент Арміяinform спілкувався із радником Міністра оборони України з питань кібербезпеки, членом консультативно-дорадчої групи Акселератора інноваційного розвитку МОУ, кандидатом юридичних наук Максимом Літвіновим.
За його словами, Акселератор інноваційного розвитку створено як допоміжний орган Міністерства оборони України, метою діяльності якого є прискорення інновацій, впровадження нових зразків озброєння і військової техніки, інформаційно-комунікаційних технологій, удосконалення механізмів забезпечення товарами, роботами, послугами оборонного призначення.
Водночас Акселератор МОУ відкриває так зване вікно можливостей як для «старожилів» вітчизняного ринку ОВТ, так і для нових гравців. Під час війни випробувані у боях розробки та технології — надзвичайно цікава інформація для глобального світового ринку ОВТ.
— За Україною зараз прискіпливо стежать. Зокрема, представники світових корпорацій-виробників ОВТ. Міжнародний бізнес очікує від нас створення проривних зразків озброєння та іншої оборонної продукції. Цей процес не завжди легальний. Бо замість купівлі прав на використання технологій, можуть мати місце їх крадіжка, чи інші порушення прав авторів, — говорить Максим Літвінов. — Тому ми з українським бізнесом маємо захищати інтереси власних виробників, а відтак і держави. Щоб військові технології на час війни залишались в державі й приносили максимальну користь. Водночас думаємо і про майбутнє, оскільки Міністерство оборони України згодом має відіграти роль у збільшенні економічного потенціалу країни. Ми розуміємо, що після здобуття Перемоги наша країна буде стрімко розвиватися. Один з варіантів розвитку — обкатані в реальній бойовій ситуації військові технології. Випробувані в такий спосіб, вони можуть бути конкурентними в світі. Це стосується чималого обсягу здійснених нашими науковцями, розробниками і виробниками технологічних рішень. Одне із важливих завдань у цьому контексті — юридичний захист інтелектуальної власності українських виробників та розробників ОВТ і недопущення хаосу в цьому процесі.
«Спільний знаменник» розробника та інвестора
Насамперед слід пояснити, як українське військо та виробники мають у стислі терміни синхронізувати попит та пропозиції.
Щоб упорядкувати систему і привести розуміння зрілості технологій до загальноприйнятого у світовій практиці, Акселератор інноваційного розвитку МОУ ухвалив за основу концепцію оцінки TRL (Technology readiness level. — Авт.). Цей метод був розроблений NASA, у 2013 році ухвалений як стандарт ISO 16290:2013, а у 2023 році – вже чинний, як державний стандарт України (16603-11:2022. — Авт.). Попри те, що ця методологія стосується насамперед обладнання та технологій аерокосмічних систем, вона у світовій практиці використовується у ширшому спектрі.
Зокрема, це загальноприйнята у світі шкала для самоперевірки розробників чи підприємств, що прагнуть комерційно реалізувати власний продукт чи технологію. Водночас це спрощує розуміння рівня готовності технології або продукту, що пропонується до фінансування потенційним інвесторам. Ця міжнародно визнана шкала орієнтирів дозволяє обом сторонам коректно обговорювати технічну зрілість для різних типів технологій.
Як підкреслив Максим Літвінов, в Україні TRL почав діяти на законодавчому рівні як державний стандарт з 1 червня поточного року. Виглядає система наступним чином:
TRL 1 — Ідея: основні принципи зрозумілі й не суперечливі;
TRL 2 — Концепція технології сформульована;
TRL 3 — Концепція, підтверджена експериментом, визначено перелік матеріалів;
TRL 4 — Технологія, перевірена в лабораторії, наявний лабораторний прототип;
TRL 5 — Альфа-прототип. Перші тестування проведені;
TRL 6 — Бета-прототип. Технологія, продемонстрована у відповідному середовищі;
TRL 7 — Демонстрація прототипу системи в робочому середовищі та на виставках;
TRL 8 — Технологія повна та кваліфікована, наявна конструкторська документація. Ведеться підготовка до серійного виробництва;
TRL 9 — Налагодження серійного виробництва і запуск продукції на ринок.
Акселератор інноваційного розвитку МОУ починає співпрацю із розробниками та виробниками, чия продукція досягла рівня TRL 7. Тобто сам розробник чи виробник може впевнено відповісти на запитання про результати тестування прототипу у реальних умовах. Крім того, зі слів радника Міністра оборони України, використання шкали TRL водночас корелюється з вимогами чинної Постанови КМУ від 25 лютого 2015 р. № 345 «Про затвердження Порядку постачання озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів під час особливого періоду, введення надзвичайного стану, проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії та у період проведення Антитерористичної операції», якою керується оборонне відомство при закупівлі тих чи інших зразків оборонної продукції.
Послідовність захисту авторських прав у царині ОВТ
Отже, маємо ситуацію: з одного боку — Міноборони з коштами та знанням потреб війська в тому чи іншому зразку ОВТ, з іншого — розробник, у якого в руках є випробуваний прототип ОВТ. Виникає слушне запитання: виріб є, а чи надійно захищена інформація про нього? Бо витрачатися на перспективну, але не захищену в контексті авторського права розробку, сенсу не має. Оскільки інформація про виріб різними каналами може стати відома ворогу, а той, вживши заходів, може створити власний продукт, який перевершить технічні параметри нашого.
Вихід є — взаємне відповідальне ставлення до збереження інтелектуальної власності та авторського права. І якщо у війську це питання відпрацьовані системно: існують режимно-секретні органи, які функціонально дбають про забереження інформації і розподіл рівнів допуску до неї відповідно до її важливості, то у цивільному секторі слід добре орієнтуватися в чинному законодавстві, щоби перебуваючи ще на рівні нематеріалізованої ідеї почати правильний процес її юридичного захисту.
Для прикладу, візьмемо ситуацію, яка досить поширена зараз: дрібносерійне виробництво цікавої для потреб оборони продукції групою ентузіастів. Це може бути досить розлогий перелік: ІТ-продукція, дрони, роботизовані платформи тощо. Фактично, вони вже перетнули позначку TRL 7, адже їхні робочі прототипи випробувані у військах і воюють у деяких підрозділах. Однак, на відміну від великих підприємств, які мають готову захищену авторськими свідоцтвами і патентами робоче-конструкторську документацію, приватники не попіклувалися про це виключно через необізнаність.
Як виправити ситуацію і ввести власну ідею у юридичну площину?
Крок перший — реєстрація торговельної марки і отримання, за потреби, доменного імені .UA. Або гарантування такої можливості на майбутнє. На шляху до фіксування власних авторських прав на розробку це найбільш проста та швидка дія, яка під силу будь-якому юристу-практику. Втім, розробник має розуміти, що цей крок — лише початок реалізації комплексу заходів із захисту його інтелектуальної власності. На час війни виріб буде продаватися виключно для потреб війська. Однак після завершення бойових дій торгова марка знадобиться для діяльності на відкритому ринку. Ще один «плюс» реєстрації торговельної марки, бренду як форми «фіксації» авторського права — ця дія дозволяє протистояти «кіберсквоттингу», тобто протиправне присвоювання доменів з метою паразитування на нематеріальному активі чи торговельній марці, яка є власністю іншої особи. Як один з яскравих прикладів — українське товариство з обмеженою відповідальністю «Старлінк» виграло суд першої інстанції проти компанії Ілона Маска SpaceX. У жовтні 2022 року американська компанія SpaceX Ілона Маска подала позов до ТОВ «Старлінк» та «Укрпатенту». Київський господарський суд 2 березня відмовив компанії SpaceX у задоволенні позову. Українське ТОВ «Старлінк», що надає IT-послуги, існує вже понад 12 років. Заявку на реєстрацію подали у березні 2010 року, а реєстрація знаку відбулась у лютому 2011 року. Водночас Американський Starlink започаткували у 2015 році.
Крок другий — власні ідеї мають бути захищені юридично. Тобто розробник повинен зареєструвати свідоцтво про реєстрацію авторського права або, якщо йдеться про виріб фізичного світу, — зареєструвати об’єкт авторського права. Якщо це якийсь винахід, його можна запатентувати. Можна оформити як промислову власність. Це комплексний підхід, який захищає права розробника і виробника. Для Міністерства оборони це дуже вигідно, адже ми розуміємо, що маємо справу з професійною організацією, яка уміє захистити власні надбання. А відтак, Міноборони не втратить національного розробника і країна не зазнає збитків. Звісно, патентно-ліцензійна діяльність більш громіздкий процес, на відміну від реєстрації торговельної марки. Втім, наявність патентних прав дає можливість розробнику самостійно вирішувати кому дозволяти і забороняти використання рішень та юридично підтверджує інноваційність розробки. А відтак — її привабливість для закупівлі Міністерством оборони для забезпечення війська.
Ті з виробників, які ніколи не мали справ із патентуванням, можуть не нервуватися. В Україні досить розвинута юридична практика у галузі патентного права. То ж фахівців із вивчення ризиків, побудови патентних стратегій та оформлення необхідних пакетів документації не бракує.
Комерційна таємниця як додатковий механізм захисту
Існує ще один паралельний процес, який захищає бізнес нового розробника. Реєстрація trade mark і захист авторського права — це лише один з елементів захисту нового зразка озброєння. А ще є таке поняття, як комерційна таємниця. Річ у тім, що дуже мало наших підприємців уміють правильно цим скористатися. Це поняття визначено в статтях 505 та 506 Цивільного Кодексу України. Окремо, статтею 21 Закону України «Про інформацію», визначається режим доступу до конфіденційної інформації. Поєднання норм цих двох законів дозволяє чітко регулювати коло суб’єктів, допущених до обізнаності про сенс і зміст того, що фірма-розробник вважає комерційною таємницею.
Цивільний кодекс України дає визначення комерційної інтелектуальної власності як інформації, яка не є невідомою широкому загалу та не є легкодоступною для широкого загалу. Ця невідомість та важкодоступність має бути відповідним чином зафіксована. До прикладу, виконуючи роботи з власною розробкою, на підприємстві має бути видано внутрішній наказ, що обмежує доступ до фізичних носіїв інформації про розробку. Це може бути і проєктно-конструкторська документація, креслення, описи, інша документація, яку розробник вважає за потрібне закрити, аби зберегти конфіденційність. Юридичною фіксацією в цьому випадку буде угода про нерозголошення з кожною допущеною особою, а також ведення журналу, в якому фіксуватиметься облік хто, як і в якому обсязі мав доступ до цієї інформації. Окремі процедури мають бути створені й для конфіденційної інформації в електронному вигляді.
Слід відзначити, що не всі підприємці на етапі стартапу про це замислюються. А відтак дані, що потенційно в майбутньому можуть отримати «гриф» таємності, можуть «утекти» назовні ще до отримання такого «грифу». Навіть через людський фактор. Бо не усі дотичні до розробки знали про її мілітарне спрямування. А для МО України це дуже важливо, щоби самі розробники якомога раніше обмежували доступ до їхньої конфіденційної інформації.
— Коли до Акселератора інноваційного розвитку приходять розробники, ми в обов’язковому порядку цікавимось, хто знайомий з контекстом інформації і чи поширювалась деінде інформація, в якій йдеться про робочі параметри виробу. Так звані тактико-технічні характеристики. Для нас важливо, щоби противник якомога пізніше дізнався про наші новинки озброєння, а не дізнавався про них з відкритих джерел. І якщо розробник передає Міноборони необхідну частину документації, що містить комерційну таємницю, оборонне відомство зі свого боку має засвідчити право на комерційну таємницю і дотримуватись вимог щодо її збереження, як регламентує стаття 21 Закону України «Про інформацію». І в цьому випадку саме розробник визначає режим доступу до інформації про зразки ОВТ, яку він вважає конфіденційною: тобто він робить застереження з посиланням на Закон України, і проставляє позначку «конфіденційно» на всіх документах, які передаються. Це, по перше, захист авторських прав, по друге — один з етапів збереження важливої для держави інформації. А ще — це правильний крок, який демонструє зрілість підприємства та готовність захищати цінну інформацію в будь-якому статусі, — говорить Максим Літвінов.
Якщо з військовими та державними структурами і дотриманням режиму обмеженого доступу до інформації усе зрозуміло — в структурі передбачені режимно-секретні органи, які це контролюють, то для цивільного сектору виробників та розробників допоміжним інструментом в захисті конфіденційної інформації є так званий Traffic Light Protocol — система класифікації конфіденційної інформації, створена на початку 2000 років Національним координаційним центром безпеки інфраструктури Великої Британії з метою заохочення більшого обміну конфіденційною інформацією. Знову ж таки, як і з TRL, яке початково планувались для використання у Національному аерокосмічному агентстві США, система TLP прижилась у бізнесі, і є, фактично, аналогом армійського класифікатора цінності та закритості доступу до визначеної інформації. І тому, коли наш виробник у своїй документації враховує ще й цей нюанс, та вносить необхідні помітки у документацію. Оскільки Акселератор взаємодіє й із закордонними партнерами, які готові вкладатися у фінансування тієї чи іншої розробки, то оформлення документів комерційної таємниці, що враховують норми світової практики — вітаються.
Радник Міністра оборони України Максим Літвінов демонструє, як на практиці виглядає цивільний «гриф таємності»:
— Розберемо приклад, — коментує він. — Певна юридична особа, яка розробила виріб з докладним описом його ТТХ. Ця розробка має бути передана іншій юридичній особі для налагодження виробництва в інтересах Сил оборони. Розробник документації на усіх документах робить позначку «конфіденційно». Внизу документа робиться спеціальна зноска, позначка-застереження про те, що обмеження доступу здійснене таким-то підприємством на підставі Законів України. Тобто така позначка вже захищає інформацію, яку обробляє чи оброблятиме надалі Міністерство оборони України. Це може бути навіть благодійний фонд, який отримує таку інформацію.
Цікаво, що деякі підприємства вже зараз використовують позначку Traffic Light Protocol ,зазначаючи, що розповсюдження саме цієї інформації розробник дозволяє лише для цього підприємства і клієнтів, що працюють з ним для цивільного сектору. Ми маємо вже дві позначки, які стосуються захисту інтелектуальних прав і доступу до цієї інформації.
Ці, загалом, не складні кроки піднімають статус документа і визначають зрілість розробника у сенсі роботи з інформацією. Вживаючи заходів для захисту власних авторських прав і конфіденційності такої інформації, якщо вона містить важливі дані для оборони, розробник самотужки усвідомлює ризики витоку важливої інформації і завчасно дбає і про себе, і водночас про військо, яке буде кінцевим споживачем його продукції.
Потім, на визначеному етапі, до цього процесу долучається і підсилює захищеність національного доробку Міністерство оборони України. Це запорука того, що наші технології не лише допоможуть перемогти ворога, а й гарантують їхню інвестиційну привабливість після Перемоги, бо захищені авторськими правами вироби можна буде отримати лише в законний, визначений справедливими ринковими відносинами спосіб.
Довідково. Акселератор Міноборони — постійно діючий орган, покликаний прискорювати процеси всередині Міноборони задля лідерства у міл-тек Сил оборони України. Перші результати:
— процес опрацювання заявок від розробників ОВТ до їх кодифікації й допуску до експлуатації — для «зрілих» рішень скорочено до 45 днів;
— процес взаємодії сектору озброєння та військової техніки у комунікації з Міноборони — запровадив «єдине вікно» для запитів від підприємств оборонно-промислового комплексу, розробників-інвесторів озброєння та військової техніки.
