На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
З нагоди Всесвітнього дня біженців, що відзначається сьогодні, 20 червня, на днях відбулася відкрита дискусія на тему «Українські біженці в країнах ЄС: залишитися чи повернутися?». Своє бачення проблеми адаптації та повернення українських біженців на Батьківщину розкрила під час відвертої розмови голова Департаменту у справах національних меншин при уряді Литовської Республіки Віда Монтвідайте.
Понад вісім мільйонів українців нині рятуються від війни у країнах Європи
Про актуальність проблеми переміщення великої кількості населення України за кордон для пошуку тимчасового захисту від російської збройної агресії, переважну більшість якого становлять жінки та діти, спілкувались в Українському кризовому медіацентрі та в онлайн-форматі. До дискусії, яка була організована Національною платформою стійкості та згуртованості, були запрошені численні українські та іноземні фахівці із захисту прав людини. Під час відвертого обговорення відбулася презентація дослідження Національної платформи, спрямована на посилення захисту прав українців та українок за кордоном.
Довідково. За даними, наведеними Національною платформою стійкості та згуртованості (НПСЗ), станом на 20 березня поточного року майже 5 мільйонів українських громадян і громадянок отримали тимчасовий захист у європейських країнах. Наразі, за підрахунками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців ООН, наведеними в досліджені НПСЗ, загальна чисельність українців та українок, які перебувають у країнах Європи, становить 8 157 230 осіб.
Безпрецедентний масовий наплив переміщених осіб до Європи з України протягом короткого проміжку часу спонукав Раду ЄС ухвалити на початку березня 2022 року імплементаційне рішення до Директиви Ради 2001/55/ЄС від 20.07.2001 р. «Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у випадку масового припливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо приймання таких осіб та відповідальність за їхні наслідки, несення наслідків цього». Цей документ встановлював, що на українських громадян, які рятувались у країнах Європейського Союзу від російського терору, російських воєнних злочинів, злочинів геноциду та звернулись за тимчасовим захистом, поширюються європейські гарантії негайного захисту. Вони мають право розраховувати на задоволення базових потреб у доступі до житла, ринку праці, соціальних та медичних послуг тощо. Згідно з імплементаційним рішенням Ради ЄС, на українців та українок також поширюються базові стандарти поводження з біженцями.
російська пропаганда намагається внести розбрат
— Це було все дуже неочікувано. Ця широкомасштабна війна захопила всіх зненацька — за одну ніч відбулась величезна хвиля міграції. Минулої весни ми прийняли понад 80 тисяч біженців, — говорить Віда Монтвідайте — голова Департаменту у справах національних меншин при уряді Литовської Республіки. — Через рік залишилось у Литві близько 50 тисяч. Це означає, що понад 30 відсотків українців або вже повернулися на Батьківщину, або перемістились в інші країни.
Віда Монтвідайте повідомила, що статус біженця для українських громадян був чинним один рік. Наразі перед литовським суспільством стоїть складне питання, як надалі підтримувати тих, хто вирішив залишитись і продовжити свій статус, й одночасно забезпечити стійкість литовської громади. Річ у тім, що російська пропаганда намагається внести розбрат між представниками дружніх народів, нав’язуючи брехливі наративи, закидаючи литовське суспільство фейковими новинами.
Довідково. Департамент провів власне соціологічне дослідження. Всупереч кремлівській пропаганді, понад 40 відсотків литовців повністю погоджуються з тим, що Литва повинна прийняти якомога більше біженців з України та допомагати їм по-максимуму. Вони вважають, що після закінчення війни співдружність з українською державою лише посилить спроможності обох країн.
Хочеш добре заробляти в Литві — вивчай литовську мову
Згідно з весняним опитуванням 2023 року українських громадян та громадянок у віці понад 18 років, які тимчасово перебувають у Литві, понад 87 відсотків респондентів не відчули жодної дискримінації за національною чи мовною ознакою. Вони вважають, що литовці надзвичайно дружньо ставляться до українців.
За словами Віди Монтвідайте, мовне питання залишається головним викликом, яке постало перед обома сторонами. Річ у тім, що містком для комунікації між носіями литовської та українських національних мов стала саме російська мова. Литовці у своїй більшості вважають, що зусилля литовської громади з відродження рідної мови після тривалої експансії з боку рф не мають бути знівельованими через російську військову агресію проти України.
Майбутні стосунки між громадянами Литви та українцями, які тимчасово залишаються в однієї з держав Балтійського регіону, мають лише міцнішати, незважаючи на всі потуги країни-агресора внести розбрат. Понад 50 відсотків українців мають наміри вивчати литовську мову та працювати в цій країні. З боку литовської держави планується підтримка тих українців та українок, хто має вищу освіту й опановує надалі державну — литовську. На думку литовців, українці не мають надалі працювати на низько кваліфікованих посадах. Напевно, зокрема, й через це близько 40 відсотків біженців з України не бажають переміщуватись в інші країни Європи.
Інформація з України має йти безперешкодно, бути доступною через будь-які канали
Розповідаючи про психологічні особливості у відчутті приналежності нечисельних представників української діаспори до свого етносу, що залишились в Литві після Другої світової війни (2–3 тисячі осіб. — Авт.), голова Департаменту у справах національних меншин при уряді Литовської Республіки нагадала одну просту річ: для зміцнення зв’язків з Батьківщиною українцям потрібно використовувати будь-які можливості соціальної комунікації.
— Майже 13 відсотків українців беруть активну участь у громадському житті нашої країни, 26 відсотків хотіли би брати участь, 25 також мають бажання доєднатись до активного суспільного життя литовців, але не знають, чи достатньо у них є для цього можливостей, — зауважила Віда Монтвідайте. — Але щодо бажання брати участь в українських соціальних процесах, всі респонденти відповіли однозначно ствердно. Інформація з України має йти безперешкодно, бути доступною через будь-які канали. Мати зв’язок з рідною країною — надзвичайно важливо!
— Якщо людина відчуває в собі потребу в комунікації з родичами, з друзями, з колегами, то для неї також є дуже важливим брати участь й у політичному житті рідної країни. Як свідомі громадяни вони готові брати участь у виборчому процесі в державі, щоб допомогти їй відновитися як можна скоріше, — додала Віда Монтвідайте.
Фото з відкритих джерел
