Яка сьогодні ситуація із забезпеченням харчування у військових частинах? З якими виробниками готовий співпрацювати ДОТ? Та чому ми вчимося в західних партнерів у напрямі закупівель для війська?…
Цікаво, доступно, пізнавально та захопливо відбулась презентація книжок історика, публіциста, державного та громадського діяча Володимира В’ятровича «УПА. Історія нескорених» та «Наша столітня» у Вінниці. На зустріч завітав автор видань, який розказав про історію написання книжок та відповів на запитання відвідувачів заходу.
Книга-альбом «УПА. Історія нескорених» є результатом роботи авторського колективу та у 2023 році була перевидана вже вчетверте. Перше видання побачило світ у 2007 році. Серед великої кількості літератури, присвяченої діяльності УПА, видання вирізняється структурованим і лаконічним викладом історії повстанської боротьби, великою кількістю унікальних фотографій, документами і свідченнями учасників.
— Основна мета, яку ми ставили перед собою, готуючи книгу до друку, — зібрати під одною обкладинкою все, що дає уявлення про те, чим займалась Українська Повстанська Армія. Кількарівнева структура — основний текст, додаткові тексти до кожного розділу та світлини — допомагають читачеві побачити цілісну картину повстанського руху, зрозуміти його місце і роль в українській та світовій історії. Також ми хотіли віддати шану тим людям, які присвятили своє життя боротьбі за Україну. І я вважаю, що ми досягли поставленої мети. Так, у 2015 році Верховна Рада України визнала вояків УПА борцями за незалежність України. А результати минулорічних соцопитувань показали, що кількість людей, які негативно оцінюють діяльність УПА, зменшилась більш ніж у 5 разів, якщо порівняти з 2013 роком. Ну і факт, що цього року вийшло оновлене видання, говорить про те, що інтерес до наших героїчних пращурів не вщухає.
Другу ж представлену на презентації книгу «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну» сам автор називає нотатками не учасника бойових дій. У 45 розділах Володимир В’ятрович розкриває історію протистояння українців загарбницькій політиці російської імперії, а також передумови широкомасштабного російського вторгнення на територію нашої держави 24 лютого 2022 року. Автор переконливо доводить, що вся українська історія — це попередження: війни не можна було уникнути, вона, на жаль, не могла бути іншою.
— До підготовки цієї книги мене спонукало те, що я бачив навколо: як для багатьох людей, освічених та розумних, які нібито знають українську історію, сильним шоком стали події після 24 лютого. Як часто звучало тоді: «Як могло це статись» тощо. Мені здається, що вся історія України навпаки кричить, що цього не могло не статись. Велика частина людей у тих же Бучі та Ірпені, які могли виїхати, не виїжджали, адже думали, що з ними нічого страшного не станеться. Коли вже почали з’являтись перші свідчення про звірства росіян, я побачив, що багатьох людей це шокувало. Тоді в мене виникло бажання пояснити все, що відбувається, через призму минулого. Розповісти, що фото зруйнованої Бучі дуже подібні до світлин із Музею «Тюрма на Лонцького», на яких були зображені наслідки того, що робила радянська влада, відступаючи зі Львова у 1941 році. Мені захотілось розказати, що росія по-інакшому не воює, у неї ніколи не буває зіткнення збройних сил проти збройних сил. Її війна — це знищення цивільного населення. Метою теперішньої війни є перетворити українців на росіян, а ті, хто не хоче перетворюватись, мають бути знищені. Тому я почав писати тексти, спочатку як дописи у фейсбуці. Згодом харків’янка Катерина Новак запропонувала зробити книгу та проілюструвати її малюнками талановитого харківського художника Нікіти Тітова. Так з’явилась «Наша столітня».
Наприкінці зустрічі відвідувачі подякували спікеру за його дослідницьку та письменницьку роботу. Найтеплішими стали слова вінничанки, яка розповіла, що завдяки розсекреченим архівам СБУ та історичним працям Володимира В’ятровича вона дізналась про долю своїх дідусів, які тривалий час вважались зниклими безвісти. Із архівних матеріалів вона дізналась, що один із них загинув у 1943 році під час форсування Дніпра, а другого, болгарина за національністю, депортували із Криму разом із кримськими татарами у 1944-му.
читайте також:
Фото автора
