Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
АрміяInform продовжує цикл матеріалів про те, як росія впродовж своєї історії веде війни, що мають багато спільних рис. росіяни весь час намагаються загарбати чужу територію, не рахують власних втрат, а також мародерять, знущаються з мирного населення та намагаються уникнути відповідальності за воєнні злочини…
Швидке захоплення територій
Підписавши 23 серпня 1939 року пакт молотова—ріббентропа, як відомо, москва стала союзником берліна і синхронно з гітлерівцями розпочала Другу світову війну. У додатку до договору тоталітарні режими розділили між собою так звані сфери впливу в східній Європі. Відповідно до цього протоколу надалі відбувалося швидке захоплення територій.
читайте також:
У сучасній «концепції національної безпеки рф» так звані національні інтереси росії також окреслюються певними «сферами», зокрема територіальними. путін ще 2005 року назвав розпад срср «найбільшою геополітичною катастрофою століття» та планував добитися в результаті війни «з країнами заходу» повернення до біполярного світу кінця 1980 років. Останнім часом, з метою обґрунтування своїх загарбницьких намірів, росіяни розповсюджують міфи про обіцянки «заходу» не розширювати НАТО на схід, що начебто були дані президенту срср Михайлу Горбачову в процесі перемовин про об’єднання Німеччини у 1989–1990 роках.
З 17 вересня до 6 жовтня 1939 року до срср було приєднано землі Західної України і Західної Білорусі, що входили до складу польської держави. Від 30 листопада 1939 до 13 березня 1940 року радянський союз здійснив спробу анексії Фінляндії. З 15 до 21 червня червона армія окупувала Литву, Латвію та Естонію, а з 28 червня до 3 липня 1940 року провела «спецоперацію», метою якої була примусова передача Румунією до складу срср Бессарабії та Північної Буковини. Проте на цьому апетити агресора не вгамувалися. Наприкінці війни — 11 жовтня 1944 року, радянська росія включила до свого складу Тувинську народну республіку, з 6 до 25 квітня 1945 року срср захопив Східну Пруссію, з 9 серпня до 5 вересня — Південний Сахалін і Курильські острови, а також Маньчжурію і Квантунську область (останні перебували під радянським контролем до 1946 і 1955 рр. відповідно).
Захоплення Кримського півострова росією тривало з 20 лютого до 11 квітня 2014 року, коли відповідні зміни були внесені до конституції рф. Інші окуповані фрагменти чотирьох українських областей були анексовані росією 5 жовтня 2022 року. Очевидно, що цей перелік міг продовжитися — і не факт, що завершився б на території України, якби не героїчний опір ЗСУ та всього українського народу.
Ще у 1924 році, коли в складі радянської України створювалася Молдавська автономія, комуністичні ідеологи пояснювали: «Молдавська республіка може зіграти ту ж роль політико-пропагандистського фактора щодо Бессарабії, що й Білоруська республіка стосовно Польщі, і Карельська — стосовно Фінляндії, — вона б слугувала об’єктом привернення уваги і симпатій бессарабського населення та дала ще більший привід претендувати на возз’єднання з нею Задністров’я».
Кримська автономна радянська соціалістична республіка зразка 1991 року (як російська етнічна за змістом) була спроєктована в москві з метою контролю процесів на півострові та дестабілізації ситуації в Україні в потрібний момент. Подібні «закладки» також були зроблені кремлівськими ідеологами в Молдові, Грузії, Азербайджані…
У 1939 році червона армія отримала наказ увійти на терени Польщі з тим, аби «рішуче виступити на допомогу трудящим Західної України і Західної Білорусі», а від невеликих балтійських держав московський уряд домігся підписання «договорів про взаємодопомогу», які надали срср право на розміщення там військових баз. Король Румунії Кароль II прийняв ультимативну ноту московитів й погодився передати Бессарабію та Північну Буковину до складу срср, побоюючись широкомасштабного вторгнення червоної армії до країни. А генеральний секретар цк тувинської народно-революційної партії салчак тока, влада якого спиралася на радянських силовиків, у листопаді 1939 року сам заявив про намір включити його тоді ще де-юре незалежну країну до складу срср.
Звісно, у порівнянні з анексіями територій на початку Другої світової війни, окупація невеликої частини України здається незначною. Проте, це вперше з часів Другої світової війни у Європі одна країна наважилася зухвало змінити кордони свого сусіда. Тож дії росії — це виклик усьому післявоєнному порядку в світі. І зараз в Україні, без перебільшення, вирішується майбутнє всього людства.
17 вересня 1939 року радянські урядовці заявили польському послу в москві наступне: «Варшава як столиця Польщі, більше не існує. Польський уряд розпався та не подає ознак життя. Це означає, що польська держава та його уряд фактично припинили існування. Тим самим втратили свою чинність угоди, укладені між срср та Польщею (зокрема, договір про ненапад 1932 року. — Авт.)». Згодом, у липні 1944 року, в москві було створено паралельний «радянський» уряд для Польщі. Так званий польський комітет національного визволення створювався за тими ж лекалами, що й «тимчасовий робітничо-селянський уряд України» в часи Визвольних змагань. Врешті цей паралельний уряд за підтримки радянських військ захопив владу в Польщі та легалізував приєднання українських і білоруських земель до радянського союзу.
Через 75 років вже сучасний російський керманич владімір путін схожим чином «виправдовуватиме» напад на Україну та анексію територій усупереч положенням будапештського меморандуму — в Києві відбувся «державний переворот», влада нелегітимна… Натомість «легітимний» Президент України янукович особисто попросив про введення російських військ… А згодом кремль, так само як і в ХХ столітті, створюватиме «паралельні» органи влади на окупованих українських територіях і вже їхніми рішеннями «легалізуватиме» приєднання до рф.
А починалося все в українському Криму задовго до 2014 року — з розміщення на півострові чорноморського флоту вмф росії. кремлівське керівництво переконувало — росія визнає кордони України, а Крим не є спірною територією. А тим часом за лаштунками вже йшла підготовка до вторгнення, для якого москва лише чекала слушної нагоди.
Так само вона діяла у 1939 — 1940 роках у Естонії, Латвії й Литві: спершу розмістила військові бази та ввела військовий контингент. А потім з його допомогою, попри місцеві конституції, сформувала нові, лояльні до радянського союзу уряди та парламенти. Новоспечені «представницькі органи» усіх трьох країн одразу ж оголосити Литву, Латвію та Естонію «радянськими соціалістичними республіками» та звернутися до срср з проханням прийняти їх до свого складу. І це «прохання» було підтримане негайно.
В Україні зараз москва застосовує той самий сценарій. На територію країни вводяться російські війська. Агресор, використовуючи місцевих сепаратистів та спеціально завезених людей, створює «паралельні», лояльні москві так звані місцеві органи влади. Під дулами автоматів і всупереч нормам українського та міжнародного права проводить так звані референдуми. Потому новоспечена влада «від імені народу» звертається до росії з проханням про включення окупованої території до її складу. Таке звернення москва негайно задовольняє.
Що відбувалося з країнами, які «добровільно» вступали до срср, добре видно на прикладі Тувинської народної республіки. 25 червня 1941 року Тува, як сателіт срср, оголосила війну Німеччині. Незабаром у розпорядження радянського союзу було передано не лише весь золотий запас республіки, а й видобуток тувинського золота. У 1941 — 1945 рр. срср безоплатно отримав із Туви 50 тисяч бойових коней — на гроші, зібрані населенням республіки, було створено три ескадрильї винищувачів та дві танкові бригади. Плюс до того, червона армія отримала з Туви 52 тисячі пар лиж, 10 тисяч кожухів, 19 тисяч пар рукавиць, 16 тисяч пар валянок, 67 тонн вовни, 400 тонн м’яса, топленої олії та борошна. Майже все це — безоплатно, не кажучи вже про мед, плодово-ягідні консерви та концентрати, перев’язувальні бинти, цілющі лікарські трави, віск, смолу… У наш час це зветься просто — грабунок.
Мільйони біженців, мародерство, депортації, тортури
Така «щедра підтримка» супроводжувалася тотальним терором місцевого населення, близько 8 тисяч тувинців стали «добровольцями червоної армії» — навряд чи із власної волі, й навіки залишилися «безіменними солдатами азійської зовнішності» в європейській землі. А коли у 1944 році Тувинська народна республіка стала автономною областю в складі ррсфр, у сусідню Монголію емігрували десятки тисяч її мешканців.
Мільйони біженців прямували до вільних країн світу, рятуючись від «приєднання» до срср. А ті мешканці захоплених територій, які не виїхали самостійно, — були депортовані чи репатрійовані московітами примусово або просто вбиті. У кожної з анексованих радянським союзом в період Другої світової війни територій своя, проте дуже подібна трагічна історія…
Мільйони біженців, мародерство, депортації, тортури та інші дикунства окупантів є трагічними символами й нинішньої російсько-української війни.
На жаль, після Другої світової війни світ «закрив очі» на всі злочини кремля, бо руками одного тирана був переможений інший. Широка міжнародна коаліція, що утворилася після вторгнення Німеччини до радянського союзу, та підтримка срср озброєнням у межах ленд-лізу та інших міжнародних програм забезпечили перемогу тоді. Аналогічна антипутінська коаліція та підтримка України озброєнням у межах ленд-лізу та інших міжнародних програм забезпечать Перемогу зараз. Віримо, що ця наша Перемога нарешті ампутує ракову пухлину цивілізації під назвою росія та вирішить якщо не всі, то більшість проблем світового устрою, що залишила по собі Друга світова війна через хибну політику «умиротворення агресора».
