«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
— Сьогодні ми добряче відпрацювали по скупченню ворога. Звідти й «дронщики» злітали, поряд СПшка… була, — втомленим, але задоволеним голосом розпочинає бесіду один із мінометників, з яким кореспонденти АрміяInform зустрілися неподалік прифронтового селища. — А перед цим наші побратими влучили у польовий склад БК. Гарно горіло, десь з годину можна було спостерігати за «феєрверком».
Бійці мінометного взводу щойно повернулися з бойових позицій. Кажуть, поки аеророзвідники шукають нові цілі, отримали такі бажані кілька годин перепочинку на тимчасовій базі.
Володимир на псевдо «Крук» — командир цього мінометного розрахунку. Сьогодні він боронить Україну в складі однієї з окремих бригад ТРО. Уже рік пліч-о-пліч з іншими оборонцями чоловік нищить російських окупантів на Запоріжжі.
— Розвідники виявляють цілі, а ми своєю чергою стараємося якомога точніше в них влучити. Працюємо по піхоті та техніці. Приємно, коли вдається поцілити у ворожі склади БК, — говорить воїн. — Гарячі «вітання» ворогу відправляємо з мінометів калібрів 82 мм та 120 мм. 120-й у нас взагалі новенький, коли отримали, був майже без настрілу. Трішки, звичайно, нам спини надриває, бо завелика вага. Але нічого, потерпимо, лиш би ворога вибити.
У цивільному житті Володимир — зварювальник. А ще — депутат Косівської районної ради. Напівжартома говорить, що видно добре справлявся зі своїми обов’язками на цій посаді, адже був обраний на другий термін.
Першого ж дня широкомасштабного вторгнення чоловік долучився до бригади територіальної оборони. Спочатку займався організаційною діяльністю, а згодом навчав своїх побратимів, які не мали військових навичок. Адже сам «Крук» бойовий досвід отримав ще на початку російсько-української війни. У серпні 2014-го він був мобілізований, пройшов навчання на навідника БМП в Яворові. Проте, коли потрапив до окремої механізованої бригади імені короля Данила, з’ясувалось, що ці посади вже були укомплектовані.
— Тоді в бригаді сказали — хлопці, будете мінометниками… На щастя, нам трапився досвідчений командир батареї, який нас навчав. Спочатку я був навідником, виходило добре. Згодом командир на полігоні запитав: «Як думаєш, яка відстань до того куща?» Прикинув, кажу: «Десь 2100 метрів». У відповідь чую: «Будеш командиром, там 2300». Так я й став командиром міномета. Набуті на початку війни знання та навички добре стали в пригоді, коли довелось вчити хлопців вже під час великої війни.
На Запорізькому напрямку підрозділ воює із травня минулого року. Хлопці розповідають, що ворог тут не надто винахідливий у тактиці, але все ж час від часу пробує підійти ближче.
— Завдяки нашій розвідці ми вчасно виявляємо і зупиняємо усі спроби окупантів наблизитися до наших позицій, — говорить «Крук». — Останнім часом противник не так охоче лізе штурмувати. Зараз він активно окопується, підтягує людей та техніку, намагається працювати по конкретних цілях. Накривають переважно чимось важким, зокрема, дуже дошкуляє авіація. На жаль, фахівців у них ще вистачає, як і доволі непоганого озброєння. Розслаблятися не можна. Ми теж не сидимо склавши руки, пристосовуємося, частіше міняємо позиції, добре маскуємося. Водночас тримаємо ворога у тонусі, щоб не розслаблявся, та активно готуємося до будь-якого розвитку подій.
Найважчим періодом для підрозділу, зі слів воїна, став червень минулого року, адже тоді щільність ворожих обстрілів на їхньому напрямку просто зашкалювала.
— Коли ми зайняли позиції в одному із сіл, кількість обстрілів була просто шалена, — пригадує Володимир. — Нас крили всім, що тільки було у ворога. Ми ж на той час мали лише 82-мм міномети. Та без роботи не сиділи, чи не щодня працювали по кількох цілях. Пам’ятаю, як одного разу влучили по бронетехніці, що стояла в посадці. Там, вочевидь, на ній був ще й якийсь БК та особовий склад. Пізніше на відео з дрона побачили, як після прильоту нашої міни одне тіло просто вилетіло з посадки. Дуже запам’ятався цей момент.
Нещодавно по одній із позицій мінометників прилетіли одразу декілька ворожих авіаційних ракет. Бійцям пощастило, дивом ніхто з них не постраждав. Жартують, що така «увага ворога до їхніх скромних персон» — це як комплімент за гарну роботу.
— Це була дуже гарна позиція. Наш розрахунок мав прямий зв’язок з аеророзвідкою, і ми швиденько, у режимі онлайн, наводились по вказаних координатах, — розповідає мінометник. — Працювали так результативно, що окупант почав нас крити авіацією. Добре, що перший приліт був не дуже точним, ракета прилетіла за кілька десятків метрів від бліндажа. Ми швидко звідти «знялися», а ворог туди ще п’ять разів бив. Значить, дошкуляли ми їм добряче, раз не пошкодували на нас авіацію. Але після того ми ще дали їм прикурити, показали, що ми «в строю».
А давати прикурити окупантам прикарпатські мінометники налаштовані до самої Перемоги. Зазначають, що вони на передовій для того, щоб раз і назавжди зупинити споконвічного ворога України.
— На мене вдома чекають дружина та маленька донечка. І я зроблю все заради того, щоб ні донька, ні її майбутній чоловік не повторили моєї долі та долі моїх побратимів та посестер, — підсумовує «Крук».
Фото Владислава Дем’яненка
