Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Вишиту бісером сорочку подарувала вінничанка Лариса Герою України, льотчику-винищувачу Вадиму Ворошилову. Каже, працювала над нею понад місяць, витратила більш ніж 22 тисячі бісеринок, і тепер дуже сподівається, що вона приноситиме Герою радість.
Жінка розповідає, що познайомитись із Вадимом особисто — для неї честь, адже для вінничан він справжня Легенда.
— Мій чоловік — офіцер запасу, відслужив 25 років, разом ми об’їздили цілий світ та зрозуміли, що кращого місця, ніж Україна, немає. Крайнє місце служби чоловіка — командир частини окремого саперного батальйону на Житомирщині, тож він і нині активно спілкується із колегами, іноді вони звертаються за порадами. Колишні ж колеги, що нині в росії, давно обізвали нас «нацистами» і жодного зв’язку з ними немає…
Лариса ділиться, що і сама чимало років віддала службі у війську. Цікаво, що служила вона у підрозділі, який займався пошиттям шинелей для радянських солдатів.
— Я не займалась безпосередньо пошиттям, відправляла готові вироби по військових частинах. Та все ж життя змінилось, м’яко кажучи, кардинально. Вишивати сорочки українським Героям значно приємніше. Звісно, це не єдине, чим я допомагала українському війську. Активно відправляю кошти різним підрозділам, надавала матеріали для пошиття сіток, свій будинок на Хмельниччині тимчасово віддала переселенцям. Нині як ніколи українці повинні гуртуватись і допомагати один одному. Я не з чуток знаю, як важко воїнам на найгарячіших ділянках фронту і як неймовірно важко переживати втрату рідних, кілька місяців тому під Бахмутом загинув мій близький родич, йому було всього 33 роки…
Український льотчик подякував Ларисі за гарний подарунок і пообіцяв часто носити, та, переважно, вже після Перемоги… адже наразі для нього найкращим одягом все ж таки є льотний комбінезон.
