Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
У Києві нагородили лауреатів літературного духовно-патріотичного конкурсу «Вірю в нашу Святу Перемогу!». Серед тисячі творів та трьох сотень учасників, якими стали діти, що нині мешкають на Київщині, журі відібрали 36 найкращих. Школярі декламували уривки своїх творів та отримали подарунки від партнерів конкурсу. Організатором стала громадська рада Бучанського району.
«…Що грім гримить,
Весняний, перший грім.
Що злива змиє геть усе від бруду,
Над світом перемога засіяє.
Я вірю в це, і знаю,
Так і буде!»
Це рядки вірша, написаного десятикласницею Анастасією Пашкевич. Дівчина написала про те, що, як і весна, настане перемога, і українці більше не чутимуть вибухів… Місяць вона разом зі своєю сім’єю провела в окупації в Гостомелі на Київщині.
— Ще в перші дні кадирівці відібрали в нас телефони, зв’язку не було, але мій дідусь якось роздобув радіо, тож ми знали новини. Чули і про зелені коридори. Ми просили, щоб нас випустили з Гостомеля на територію, що контролює Україна, та вони відповідали, що ми заручники, як і вони (російські військові. — Ред.).
З Гостомеля росіяни депортували родину в білорусь. Звідти за три дні Анастасія з родичами та собакою змогли повернутись в Україну.
— Абсолютно не страшно було повертатися! Ми всі дуже хотіли назад в Україну. Приїхали до своїх родичів на Волинь. Там я вже купила телефон і повідомила вчителям і однокласникам, що зі мною все добре. На той момент вони думали, що я мертва… в наш будинок прилетіло шість снарядів, — згадує дівчина.
Тепер життя дівчини налагодилося. Вона продовжує навчатись у своїй школі, хоч і дистанційно, та планує вступити в медичний університет.
…Учасниками конкурсу стали 330 дітей, які нині навчаються на Київщині, зокрема й переселенці. З них відібрали 36 лауреатів, розповідає одна з членкинь журі, поетеса Тетяна Домашенко. Оцінювали дитячі твори за дванадцятибальною шкалою.
— Ми ночами сиділи, читали, плакали, визначали переможців. Діти писали про те, що пережили. Було дуже багато творів про окупацію. Але не було жодного песимістичного, мовляв, все погано, життя закінчене. Ці дитячі роботи оптимістичні, написані з вірою у перемогу.
Мета конкурсу — відзначити талановитих дітей та нагородити їхню працю, — розповідає одна з організаторів конкурсу Ольга Квасова, перший заступник голови громадської ради Бучанської райадміністрації.
— Чесно, я сьогодні плакала, коли слухала уривки віршів та оповідань цих дітей. Як на мене, такі конкурси важливо робити, бо це виховує нашу духовність, дає нам наснагу. І для їхніх батьків це мотивація продовжувати робити все для перемоги, заради дітей.
У майбутньому такий конкурс планують організувати по всіх областях України. А за його підсумками — видати збірку творів переможців у кожній номінації.
Також організатори та партнери планують розширити літературний конкурс на міжнародний рівень, щоб участь у ньому взяли якомога більше дітей, що вимушено поїхали за кордон через рашистів.
Фото: Віктор Дехтяр
