Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
У національному заповіднику «Софія Київська» замість церковних пісень лунають військові. Це — гурт «Хорива козацька». Під їхній акомпанемент художники Олександр Клименко та Соня Атлантова показують перфоманс. На власноруч написаних іконах вони наносять імена загиблих воїнів трьох бригад тероборони: двох зі столиці та однієї бригади Київської області. Так проєктом «Софіївський Дієсис» хочуть увічнити пам’ять про військовослужбовців, які поклали життя в російсько-українській війні.
Митець Олександр Клименко вигукує один за одним імена: Василь, Петро, Катерина, Сергій, Юрій…
— Без сліз не можна вигукувати це… я дивлюся на ці імена, у мене в руках список, і навертаються сльози, — каже художник.
Соня Атлантова — дружина Олександра Клименка, вишкрябує ці імена на іконах, написаних на дошках з ящиків від боєкомплектів. Таких ікон 11, це цикл робіт.
— Я був одним із перших, хто потрапив у Бородянку після звільнення від рашистів. Там я зібрав ці ящики. Рік вони просто лежали в мене вдома, я не знав, що з ними зробити. Рік я йшов до створення цього циклу робіт. Ми співпрацювали з бригадами тероборони Києва і Київщини, і ось проєкт реалізований, — розповідає чоловік.
Проєкт «Софіївський Дієсис» — частина робіт подружжя. Дотичні до армії вони з 2014 року, їхні роботи експонувалися як в Україні, так і в інших країнах.
Вигукуючи деякі імена, Олександр Клименко робить паузу. Заповнює її пресофіцер бригади тероборони Київщини Дмитро Кулібаба. Чоловік розповідає історії деяких бійців. Одна з них — про Олександра Романова.
«Це командир взводу одного з батальйонів бригади ТрО Київщини. Він загинув у вересні 2022 року на Харківщині, деблокуючи підрозділ Нацгвардії», — згадує Кулібаба.
Поранений командир залишився прикривати свою групу під час відходу. Помираючи, він забрав за собою в могилу два десятки окупантів. Нині бригада подала Олександра Романова на звання Героя України посмертно.
— Це імена, зокрема, моїх друзів, бійців нашої бригади. Їхні історії, як приклади, повинні потім екранізуватися, бути широкодоступними, аби люди знали про тих героїв, хто віддав своє життя, щоб врятувати інших, — каже пресофіцер. — Хочемо зробити традицією, щоб воїни, які захищали Київщину та віддали своє життя, їхні імена постійно були в цьому соборі, і ті, хто захоче пом’янути, помолитись за цих людей, цих загиблих героїв, змогли в стінах Софії це зробити.
Створюватимуть такі роботи й надалі, щоб кожне ім’я загиблого було в стінах національного заповідника. За місяць усі охочі зможуть побачити цикл ікон у храмі Софія Київська. А наразі роботи покажуть у кількох державних установах.
Фото автора
