Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Максим і Арсен — стрільці-зенітники переносного зенітно-ракетного комплексу. Вони служать у зенітному підрозділі окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
На бойовому рахунку обох — по збитому російському літаку-штурмовику Су-25.
— Ми прикривали піхоту, це був важкий бій в селі на Донеччині. Залетіла ворожа авіація. Я вчасно побачив цей наліт, встиг зреагувати. Вхопив ПЗРК, активував акумулятор комплексу та електроживлення. Випустив ракету. Ціль була підбита, задимілася, — розповідає Максим. — Чи радів я цьому? Ні, не встигав. російські літаки, як правило, не літають поодинці. Того разу їх також було декілька. Тож після успішного пострілу я став готуватися до нового пуску. Ну і порадіти не дають окупанти на землі. Стрілець ПЗРК — важлива ціль, тож часто доводиться працювати під вогнем ворога. Наступного дня знищення цілі було підтверджено. Це був російський Су-25. Його ще називають «Грач».
Арсен збив «Грач» рашистів також у Донецькій області.
— О шостій ранку ми вийшли на бойове чергування, — згадує він. — Мені дали команду «готовність № 1». Взяв ПЗРК на плече. Чекав цілі, побачив її. Літак йшов десь за кілометр від мене. Випустив ракету і збив.
Зенітники кажуть, що стрільці ПЗРК мусять діяти дуже швидко.
— На все є секунди. Довше літак у зоні ураження практично ніколи не перебуває, — розповідають вони. — ПЗРК також у бойовому положенні може перебувати близько 20-30 секунд. Потім сідає акумулятор.
Свої цілі зенітники знищили з ПЗРК «Ігла». Однак вони добре володіють і закордонними Stinger.
— Крім ПЗРК, у нас на озброєнні — зенітні установки ЗУ-23-2 та кулемети, — розповідає Максим. — Уся ця зброя добре працює в наших руках.
Обидва десантники разом з бригадою вже декілька років. Максим прийшов служити у 2021 році, Арсен — у 2020-му. Обидва з першого дня широкомасштабного російського вторгнення — на війні за рідну землю.
— Всяке бувало, — каже Максим. — Після одного бою в моєму шоломі було три пошкодження від куль.
Нині Максим і Арсен разом зі своєю бригадою на сході країни. Очищують українські землю й небо від окупантів.
— Вичікуємо на напрямках, з яких може зайти ворожа авіація, щоб заздалегідь її побачити, знищити. Щоб вона не наробила великої біди для нашої піхоти, — кажуть зенітники. — Звісно, будемо збивати ці літаки, допоки не доведемо справу до кінця, допоки не виб’ємо ворога з України.
Фото і відео автора
