Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
За час російської агресії вимушеними переселенцями стали мільйони наших співвітчизників. Левова частка з них стала внутрішньо переміщеними особами, знайшла прихисток не за кордоном, а на своїй, українській землі. Нещодавно кореспонденту АрміяInform довелося побувати в невеличкому селі на Вінниччині, де мешкає всього тисяча людей. Вони прихистили майже 400 переселенців. Приклад такої допомоги вкотре спростовує кацапську брехню про те, що «до українських біженців нікому немає справи».
4,9 мільйона громадян України стали внутрішньо переміщеними особами
«4,9 мільйона громадян України стали внутрішньо переміщеними особами, з них 30 відсотків — пенсіонери та особи з інвалідністю. Фактично кожна друга сім’я — це сім’я, яка має одного або більше дітей», — змалював ситуацію, що склалася наприкінці минулого року, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
Найбільше переселенців, звісно, з числа жителів окупованих територій та тих регіонів, які стали ареною жорстоких боїв з окупантами: у нашій країні практично немає регіону, маю на увазі той з них, де життя є більш-менш спокійним, який би не прийняв ВПО. Майже 2 мільйони осіб обрали місцем тимчасового проживання Львівщину, Івано-Франківщину, Буковину і Закарпаття, Тернопільщину, Волинь.
Майже 2 мільйони осіб обрали місцем тимчасового проживання Львівщину, Івано-Франківщину, Буковину і Закарпаття, Тернопільщину, Волинь.
«Нас приймають, як рідних…»
Та московити не були б московитами, коли б їхні масмедіа, особливо їхнє ТБ, вже місяць поспіль не тиражували би міф про те, що «українські біженці почуваються на рідній землі людьми нижчого ґатунку, до них нікому немає справи і це є ще однією ознакою нацизму, мікроби якого вразили українців». Чи варто сперечатися з пропагандистами, заточеними на відверту брехню? Ні. Вони просто цього недостойні.
…Мальовниче подільське село Яланець розташоване за сотні кілометрів від гарячих — у буквальному розумінні цього слова — регіонів нашої країни. Вже в березні він почав приймати українців, котрі стали жертвами російської агресії.«Нас приймають, як рідних…» — кажуть українці, які, втікаючи від війни, знайшли свій прихисток на Томашпільщині, що у Вінницькій області.
— Багато хто з прибулих не встиг прихопити з собою навіть найнеобхіднішого, — розповідає Наталя Савчук, староста Яланецького старостинського округу Томашпільської територіальної громади. — Дехто мав на руках малолітніх дітей. Мені, як старості, потрібно було вирішити найболючіше питання — надання житла. У нас немає ані гуртожитків, ані готелів. Близько 30 осіб ми розмістили в дитячому садочку. А всього прибуло майже 400!.. І це при тому, що в нас проживає тисяча селян…
Наталя Павлівна звернулася до односельців, що мали хати, які з різних причин пустували, надати людям дах над головою. І земляки відгукнулися.
— Так ми вирішили цю болючу проблему, — каже староста. — Не скажу, що в усіх переселенців умови проживання були, як у п’ятизіркових готелях, але люди отримали дах над головою і були безмежно щасливі, — каже Наталя.
Російськомовні діти за кілька тижнів почали розмовляти українською
— До речі, дітей ми відразу влаштували в місцеву школу, де вони досить швидко адаптувалися до нових умов навчання. Цікаво, що російськомовні діти вже за кілька тижнів почали розмовляти українською! — розповідає пані Наталя. — З часом переселенці почали залишати наше село. Насамперед жителі звільнених міст і сіл, зокрема Київщини, Харківщини, і тепер у нас уже проживає близько 100 осіб. За весь час до мене, як до сільського голови, ніхто з цих людей не звертався з якимись скаргами чи наріканнями: окрім слів вдячності, нічого від них не чула. Не знаю випадку, коли б хтось із господарів тих хат, які стали прихистком, вимагав з них плату. Навпаки, мені відомі численні факти, як мої земляки, хто чим може допомагали їм, наприклад, продуктами харчування, дровами тощо. Зауважу, що після того, як ми розселили стільки переселенців, до нас щомісяця стали приїжджати представники міжнародної організації «Лікарі без кордонів». Вони обстежують цих людей, а також і корінних яланчан. Безкоштовно надають ліки тим, хто потребує. Крім того, благодійні організації, які діють на теренах нашого краю, виділяють переселенцям продуктові набори.
Щомісяця до села приїжджають представники міжнародної організації «Лікарі без кордонів», які проводять медичне обстеження і безкоштовно надають ліки тим, хто цього потребує.
Залучають до надання гуманітарної допомоги великий бізнес та місцевих підприємців
— До Томашпільської громади входить близько 30 сіл. Населення в багатьох з них значно менше, ніж у Яланці. Отже, менше і будинків, куди можна було помістити переселенців. Але багато проблем було вирішено завдяки згуртованості всієї нашої громади. Зокрема, ми відразу підготували декілька місць під колективні поселення, які цілодобово надавали людям прихисток. Це, наприклад, дитсадки, школи, готель і навіть костел. У годину пік кількість ВПО, які були в нашій громаді, становила майже 7 тисяч осіб, — розповідає голова Томашпільської територіальної громади Валерій Немировський. — Селищна рада виділяє кошти, продуктові набори для найбільш нужденних. Нам вдалося залучити до надання гуманітарної допомоги як великий бізнес, так місцевих підприємців. Наприклад, «Миронівський хлібокомбінат» виділив майже 50 тонн курятини, яку розподілили між цими людьми. Не залишилися осторонь і наші земляки, які нині проживають за кордоном: вони там збирають речі першої необхідності, продукти харчування. Наприклад, Анастасія Панчак, яка проживає в Румунії, не раз надавала фінансову допомогу, збираючи серед громадян цієї країни пожертвування.
Не стоять осторонь проблем і місцеві жителі. Зокрема, Світлана Штифурко зі своїми колегами-волонтерами передала до нашого «Банку одягу і речей» чимало одягу, взуття, дитячих іграшок тощо.
Винос. 15 діток із числа ВПО оздоровили в Карпатах.
Крім надання гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів, засобів гігієни, одягу та речей, іграшок, меблів та облаштування побуту, ми організовуємо дозвілля для тимчасово переміщених діток. Так, 15 діток із числа ВПО оздоровили в Карпатах. У період новорічних та різдвяних свят проведено розважальні заходи, якими охопили діток, що тимчасово переселились в нашу громаду, всі отримали новорічні подарунки як від селищного голови, так і із залученням благодійної допомоги. Крім того, для діток та переселенців-людей літнього віку щотижня організовуємо заходи психосоціального характеру, заняття з арттерапії«.
Яланчани вважають, що вчинити інакше і не могли…
Я мав нагоду поспілкуватися й із самими переселенцями. І ось що почув.
Аня, жителька Херсона:
«Я народилася і виросла в місті, і ніколи не думала й не гадала, що доведеться жити в селі. Але що сталося, те сталося. В Яланці я разом із сином-школярем живу вже майже рік. За цей час ми подружилася з яланчанами. Впевнена, повернуся у свій рідний Херсон, коли там буде спокійніше. Але в Яланець приїжджатиму».
Михайло, харків’янин:
«Опинився разом із хворою дружиною, донькою й онуком у цьому селі. Зустріли нас тут привітно, з розумінням поставилися до наших проблем. Прихисток ми знайшли в батьківській оселі Григорія Куржоса — людини доброї і чуйної. Яланчани, котрі надали прихисток переселенцям, вважають, що вчинити інакше і не могли».
Фото Центру надання соціальних послуг Томашпільської селищної ради
