У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
«Давид» і Макс, як два хірурги: відкритий люк моторно-трансмісійного відділення їхнього Т-64. Руки майже по лікоть у мастилі. Ключі, «тріщотки» з насадками з’являються і переходять з рук у руки, як хірургічні інструменти під час складної операції на сплячому під наркозом пацієнті. Часу на поточне обслуговування бойової машини в бойовій обстановці не так вже й багато. У будь-яку мить може надійти команда, і танкісти мають виїхати «на роботу» по намічених розвідкою ворожих цілях. У районі оборони міста Бахмут танкісти окремої механізованої бригади працюють здебільшого із закритих позицій. На відміну від херсонського напрямку, де траплялося зустрітися із ворогом лицем до лиця.
— Дайте пару хвилин. Лишень помию руки і я до ваших послуг, — 22-річний одесит «Давид» зіскакує з танка на землю і прямує до імпровізованого вмивальника. Шкрябає долоні. Але мастило добре в’їлося. Та й холодна вода не покращує процес.
«Давид» — командир танка Т-64. Його екіпаж чи не наймолодший у підрозділі. Втім, на долю цих молодих хлопців випало чимало випробувань.
— Я служу з 2020 року. Що стало стимулом іти до війська? Помста! У цій же бригаді в боях з окупантами загинув мій друг дитинства. Власне, це спонукало мене перевестися на заочку і одягнути однострій, — говорить «Давид». — Спочатку просився у снайпери. Романтика і все таке. Але мені сказали: хлопче, ти мілкуватий. Йди в танкісти. Я свого часу чимало прочитав про танки. А що, тут також можна навішати ворогам добрячих плюх.
Три роки служби «Давида» минуло у навчаннях. Курси лідерства, курс навідника, курси за участю канадських та британських інструкторів. Навіть 24 лютого молодий сержант зустрів у НЦ «Десна», де проходив додаткову підготовку разом із екіпажем.
— Нас тоді почали відправляти по своїх підрозділах. Я приїхав у бригаду, почав готувати машину до бою. Але…бригада поїхала боронити Миколаїв. А мене не взяли. Мовляв, встигнете ще повоювати. Було трохи образливо. Але ми у війську. Тому наказ є наказ. Моя машина була залучена до заходів оборони Одеси. Власне, тут я вперше з ворогом і зустрівся. Ну як зустрівся, бачив вертольоти, які летіли висаджувати ворожий десант. Мій танк стояв внизу Потьомкінських сходів. У районі порту. Вертушки тоді позшибали. Пам’ятаю, тоді запитав командирів, а що нам робити. Вони кажуть — беріть автомати, йдіть допомагати піхоті дострілювати чи брати в полон тих москаликів, які з моря випливуть. Ми, звісно, пішли. Але, крім якогось сміття, на берег нам нічого так і не винесло, — згадує танкіст.
Про те, як потрапив на фронт. І як дивом сформувався його dreamteam-екіпаж, «Давид» загадує з усмішкою.
— Кінець квітня, і моєму мехводу Максиму, який тоді потрапив до екіпажа іншої машини, приходить наказ відправлятися на фронт. А мені — ні. Тужливо, звісно. Але що поробиш. Та не встигла Максова машина виїхати за ворота боксу. Як вона…глохне. І заводитись не бажає від слова взагалі. А моя машина справна, заряджена. Я набираю командира підрозділу. Мовляв, так і так, віддавайте мені мехвода, і я готовий вирушати, – говорить він. – І ми поїхали під Миколаїв. Звісно, були переживання. Страх. За побратимів. Бо не мали бойового досвіду. Але ми вчилися.
Танк Т-64, яким командує «Давид», має власне ім’я – «Туман».
— Чому так, запитаєте ви?! Усе дуже просто. У бойовій роботі ми використовували навіть кліматичні особливості. Зокрема, виїжджали на полювання за ворогом, коли від Дніпра наповзав густезний, як сметана, туман. Перед світанком або ж навпаки ввечері. Таке собі безкоштовне аерозольне природне маскування. Наш екіпаж жартома ще називали «їжачки в тумані». Власне, самоназва для бойового коня так і знайшлася. Я хотів це ім’я дати ще попередній машині. Але її підбили. Отримав новий танк, нарекли «Туманом», — розповідає «Давид». — Взагалі в таврійському степу було важко воювати. Танкістам, мається на увазі. Пласка поверхня. Рідкі посадки, купа зрошувальних каналів. Ніде не сховаєшся. Піхоті легше. Вони відносно швидко зарилися. А нам, щоби грамотно облаштувати позицію і замаскуватися, треба було попотіти. Хоча саме бої за Херсонщину навчили мене, що саме піхота — найсміливіші люди, які є у нашому війську. Так, танки, звісно, сила! Але без піхотинців — ніяк.
До слова, молодий сержант-танкіст розповів, що піхотинці неодноразово рятували їм життя. Як і вони виручали піхоту від загибелі.
— Була задача допомогти піхоті прорватися до одного населеного пункту. Між нами і селом – мінне поле. москалі рясно натикали протипіхотних мін. У мене спереду – мінний трал. Хлопці з піхоти поволі гребуть позаду нас, а ми їдемо. Я їхав з відкритим люком, дивився, щоби по нас нічого не прилетіло. І коли під тралом почали вибухати міни, а мені на голову прилітати чималі грудки засохлого до кам’яної твердості чорнозему, я зрозумів, що піхотинці відчувають під час артобстрілу. А біля самого села трал піддів якусь хитру закладку. Напевно, протипіхотна міна з «приколгоспленим» або снарядом, або танковою міною. Так трал підкинуло так, що він загнувся назад і погнув броню борта, — «Давид» усміхається і робить паузу – село ми таки взяли потім. А от було, що піхотинці мене буквально викопували з-під завалів. Був артобстріл, і я не добіг до машини, а сховався під стінкою якоїсь напіврозваленої хати, позаду під фундамент прилетів снаряд. То мене уламками засипало. Добре, що піхота побачила, що я там лежав. То відкопали… А вдруге мене врятував Макс, мехвод. Я наковтався угарних газів. Під час стрільби. Він мене вивіз. А потім ми рятували піхоту, коли треба було терміново вивезти поранених…
«Давид» говорить дуже тихо, скромно. Наче ніяковіючи від тих подій, що довелося пережити і йому, і його екіпажу. Почасту його навіть не чути, бо поруч реве двигуном інша «коробочка», прогріваючись перед виїздом. Зрештою, нас переривають, «Давидові» час також їхати. Підходить Макс, мехвод «Туману». Міцний, приземкуватий, рудобородий, з веселою хитруватою усмішкою. Справжній гном із Толкієнівської саги про кільця всевладдя. Вгвинчується в люк і в нутрощах «Туману» зароджується звук, схожий на гарчання розбудженого дракона. «Давид» також прямує на своє робоче місце. Мить – і танк зривається з місця. Ну що ж, московські орки, начувайтесь!
Фото та відео автора
