Про те, як змінилась роль снайпера на передовій та як готують майбутніх снайперів АрміяInform розповів сержант-інструктор школи підготовки снайперів 199 навчального центру ДШВ ЗСУ з позивним…
За даними порталу «Діти війни» росія викрала і депортувала 16011 українських дітей. Однак це лише зафіксовані випадки, насправді ж таких дітей сотні тисяч. Днями Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) одностайно вирішив, що з 11 травня 2014 року події на окупованому росією Донбасі підпадають під юрисдикцію цієї інстанції. Тобто ЄСПЛ крізь призму Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод може взяти до уваги також ймовірні порушення Женевської конвенції та Конвенції про заборону геноциду щодо українських дітей.
Про ситуацію, що склалася з депортованими українськими дітьми, АрміяІnform розповіла юристка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська.
— Пані Катерино, яке значення це рішення ЄСПЛ має для України?
— Це знакове рішення для нас, тут розглядали три кейси переміщення дітей на територію рф у 2014 році. Завдяки певним залишкам дипломатичних відносин, які були на той час з росією, тоді дітей повернули. Стратегічно важливо, що ЄСПЛ визнав свою юрисдикцію, а також наявність ознак адміністративної практики у діяннях росії, адже нині сотні тисяч українських дітей депортовані до рф і країна-агресор не збирається їх централізовано повертати.
росія вивозила дітей з 2014 року з «днр» та «лнр» і Криму. Проблема в тому, що інформація в Інтернеті просочувалася хіба що як аспекти пропаганди. Зокрема щодо програми «Потяг надії», яка після анексії поширилась і на Крим. російські сім’ї потягом приїжджали в Крим, обирали сиріт, всиновлювали і перевозили до окупаційної держави. З точки зору міжнародного права це не просто депортація – воєнний злочин або злочин проти людяності, це був геноцид. Ми реагували «скромно», а в міжнародної спільноти було виправдання, що це все пропаганда, ці діти і батьки – актори. До моменту, коли ми навчилися спростовувати цю тезу, дуже зручну, щоб нічого не робити. Ми знаходили акаунти цих батьків і ставало зрозуміло, що ці діти є у них прямо зараз, а деякі з них є на порталі «Діти війни», тобто це реальні діти, яких хтось шукає. Інше джерело інформації – незалежні ЗМІ, наприклад ВВС, яким вдалося поспілкуватися з російськими родинами, в яких живуть українські діти. Тобто це не вигадані історії для пропаганди, це реальні українські діти в реальних російських родинах.
— З початком широкомасштабної агресії і депортація активізувалася ще в більших об’ємах?
— З початку 2022 року дітей вже вивозили заздалегідь, з так званих лнр та днр перших дітей почали вивозити з 18 лютого. пушилін оголосив евакуацію і дітей повезли в росію. Це було демонстративно, є багато відео в мережі. Директори сиротинців давали згоду, і це певний час було аргументом для міжнародних установ. Нібито, якщо українські директори погодились, тоді це не депортація, а евакуація, і потрібно оцінювати її законність. Це дуже важко доводити. Але навіть якщо це евакуація, вона не може відбуватися без згоди України, а директор дитячого будинку не уповноважений давати згоду росії на вивезення дітей. І ми це пояснювали міжнародним партнерам. Щодо кількості цих дітей, то звучали цифри 2000 і 2500, це тільки діти сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. Але якщо подивитися на російські регіональні ЗМІ, свідчення волонтерів у пунктах тимчасового розміщення, то вивезли більше дітей, однак ми беремо цю цифру, говорячи про дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, які мали цей статус до широкомасштабного вторгнення. Це за даними російської сторони, і наші компетентні органи, зокрема Радниця-уповноважена Президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук, також цією цифрою оперують.
Але в Україні 90% дітей у таких закладах – це соціальні сироти, тобто у них є близькі родичі. Маємо дані, коли таких дітей під час евакуації відпускали по домах із цих закладів, коли дитина відмовлялася їхати в евакуацію, а йшла до мами. Важко пояснити міжнародним партнерам специфіку функціонування сиротинців в Україні. У таких дітей можуть бути батьки, які не можуть постійно піклуватися про них. Ці історії, що розповідають росіяни, ніби діти були Україні непотрібні й сиділи роками в притулку, батьки евакуювалися без них – це реальна пропаганда.
— Тобто цих дітей мали б віддати рідним, а не вивозити в росію?
— Так, родичі мають пріоритетне право опікуватися цими дітьми. Крім того, є діти, яких росія осиротила в результаті активних бойових дій, і я припускаю, що таких дітей значно більше. Скільки людей померло в Маріуполі, ми не знаємо, а в них очевидно були діти і тепер ці діти стали сиротами і вивезені на територію рф. Діти з Маріуполя для росії як кістка в горлі, особливо підлітки. Зараз в рф розробляються програми саме для підлітків. Дитячий омбудсмен російської федерації Марія Львова-Бєлова почала прямо казати, що це «трудные дети». А річ у тому, що частина цих дітей були волонтерами в Маріуполі. Оця історія про дітей, які кричали «Слава Україні!», співали український гімн і ненавидять російського президента, ми припускаємо, що це була ця група дітей-підлітків з Маріуполя. Не дарма їх спішно передали у російські родини, проте деяким вдалося повернутися, перед новим роком за сприяння Уповноваженого ВРУ з прав людини Дмитра Лубінця повернувся хлопчик саме з цієї групи. І Філіп Головня, якого усиновила Марія Львова-Бєлова також із цієї групи. У мене є два випадки повернення таких дітей. Перший хлопчик, якого повернули, був без його згоди переданий у родину батюшки, де йому навіть не могли купити зимове взуття, дитина нікому не була потрібна. Другий хлопчик — 17-річний Богдан, теж був активістом у Маріуполі, дідусь йому лишив машину і вони розвозили гуманітарну допомогу по місту. Його вивезли у московську область в санаторій «Поляни», потім передали в родину російської військової, яка служила в Чечні.
— росіяни охоче беруть у сім’ї українських дітей?
— Спочатку путін заявляв, що стоять черги узяти «дітей з Донбасу», вони так називають усіх українських дітей з окупованих територій. Складалися реєстри і 19 федеральних суб’єктів заявили, що готові приймати таких дітей. Реєстр потенційних батьків ведеться на рівні губернатора. Потенційні «батьки» стоять на обліку як ресурсна сім’я, тобто така, що готова взяти дитину, зокрема з рф. Як розповідають самі родини, спочатку їм почали приходити повідомлення із закликами: «Возьмите дитя с Донбаса», далі почали дзвонити опікунські служби, потім Мінсоцполітики регіонів. Ми бачили документи, на підставі яких передають дітей в родини, там зазначено, що це відбувається «на возмездной основе». Для російського законодавства це нонсенс, а цим батькам платять за те, що вони беруть «дітей з Донбасу». Крім значних коштів, такі прийомні батьки отримують пільги, будинки, новий транспорт. Тобто, це вигідна справа. За словами російських «опікунів», їм не відомо, чи хтось шукав рідних цих дітей, їх привозили в прийомну родину і потім вимагали оформлювати документи на них якнайшвидше. В цих історіях з усиновленнями багато брехні. Є історія, коли матері-одиначці, яка хотіла взяти одну дитину з Новосибірська, замість цього віддали хлопчика і дівчинку, українських сиріт, з вадами розвитку. А її рідний син брав участь в так званій сво, а до цього в Сирії воював, відповідно можна уявити, що вона вкладе в голови цих дітей. Як бачимо, це не хаотичні дії, це державна політика з асиміляції депортованих українських дітей.
За даними російської сторони, з початку широкомасштабного вторгнення рф депортовано, щонайменше, 260 тисяч українських дітей, ця цифра повторена представницею Великої Британії у Ради безпеки ООН.
— Крім дітей без супроводу, є значна частина депортованих дітей, які перебувають з одним із батьків або із законним представником?
— У таких випадках відповідальність лежить на батьках, як повернутися самому і забрати дитину. Слід сказати: росія, в загальному, не чинить спротив виїзду громадян України деінде, наприклад на територію Грузії, країн Балтії. Якщо ці люди не затримані, а просто депортовані, вони можуть спробувати виїхати – можливі затримки на кордоні, але є також і прихований тиск, їх переконують, що в Україні ледь не ядерна війна, ескалація конфлікту, повертатися небезпечно. Також лякають, що в Україні їх притягнуть до кримінальної відповідальності як колаборантів. Відкритих перешкод немає, але і сприяння немає, спрощення процесу, юридичної допомоги, прагнення кооперуватися, якщо не з Україною, то хоча б з третіми країнами, МКЧХ чи ЮНІСЕФ. Батькам, депортованим з дітьми, надавали юридичну допомогу лише в одному напрямку – як пришвидшити отримання російського громадянства, зробити дитину російським громадянином, влаштувати її в школу.
— Які форми депортації використовували росіяни?
— Спочатку депортували під виглядом евакуації, потім до літніх таборів у росію і білорусь. Наявність на території білорусі українських дітей підтверджує і білоруська сторона і ЮНІСЕФ та МКЧХ. Різниця між росією і білоруссю лише в тому, що білорусь допускає міжнародних представників і повертає неповнолітніх вчасно. Однак програма перебування там дітей однакова. Я робила запит до ЮНФІСЕФ у білорусі, чи дійсно їх допускають до дітей, які умови їхнього утримання, але відповіді не надали.
Крім того, є діти, яких вивозять після так званої диспансеризації. У вересні путін підписав указ про обов’язкову диспансеризацію і дітей піддали медичним оглядам. Диспансеризація проводиться і на території рф. Однак, путін не може проводити диспансеризацію, медогляди, забори аналізів українських дітей на тимчасово окупованій території і без згоди України. Будь-яке медичне втручання, навіть просто мазки з носа — це вже забір ДНК, біологічного матеріалу.
Раніше, коли казали, що путін хоче створити досконалу расу, мені здавалося, це неправдоподібно звучало, тут забагато паралелей із Гітлером. Аж до січня 2023 року коли путін почав робити одіозні заяви. Я навіть їх записувала. Так, 11 січня під час наради з членами уряду путін закликав приділити особливу увагу проблемам у сфері демографії. Механізмом вирішення проблеми він бачить збільшення доступу до сфери охорони здоров’я. Отже диспансеризація на окупованих територіях України, медичні огляди входять у його концепцію розв’язання демографічної кризи. А ще він сказав, що п’ять регіонів російської федерації мають конкретні збої в народжуваності, тобто «бабы не нарожали» скільки треба, і якось проблему треба вирішувати. І це саме ті регіони, куди привезли українських депортованих дітей: Рязанська, Ленінградська, Пензенська область. Тож путін вирішує проблеми з народжуваністю шляхом депортації українських дітей і насильницької передачі в російські родини. З точки зору росії, ці діти — росіяни, вони ж анексували ці території. З жовтня 2022 року жодного особливого порядку усиновлення таких дітей немає.
— Цей привід для депортації застосовується системно?
— Наша організація давно займається вивченням російської політики насильницької зміни демографічного складу населення. Ми спочатку цим займалися на території окупованого Кримського півострова. Досліджували їхні різні політики колонізації цієї території, різні механізми витіснення, тому це не виглядає так безглуздо, коли розуміти, що путін займається демографічним інжинірингом.
росіяни забирають дітей різного віку, зафіксовано передачу дітей у російські родини у віці від 2 до 17 років, водночас ці діти підпадають під потужний тиск пропаганди і промивки мізків. А дитяча ідентичність нестабільна. І путін сам це підкреслює, що ідентичність дитини формується в родині. Тому і наполягає, щоб дітей з України передавали в російські сім’ї. Ця людина цілком розуміє, для чого це робиться – щоб сформувати в них ідентичність росіян, їх будуть виховувати як росіян, русифіковувати, мілітаризовувати через Юнармію, їх будуть використовувати в інтересах російської держави.
— Чому вони тоді беруть дітей з інвалідністю, як прикриття?
— По-перше, щоб міжнародна спільнота побачила, що дітей з інвалідністю також передають в родини. Якби вони проводили відкриту політику сегрегації здорових дітей і передавали в родини тільки здорових, то питання до них з’явилися б раніше, а не в листопаді 2022 року коли уже повним ходом ішла депортація і передача українських дітей в російські сім’ї. Діти з інвалідністю в цьому процесі з’явились не дарма. По-друге, слід розуміти, діти з якою інвалідністю, якщо це вади ментального розвитку, то вони опрацьовуються з педагогом і виростають цілком здорові діти. Якщо це діти з ДЦП, то це інше і їх не так багато. І ми не у 18 столітті, зараз можна брати участь бойових діях у кіберпросторі і бувши телеграмним військом, росіяни знайдуть, як використати цих дітей, не будемо применшувати їхні можливості.
— Вочевидь, диспансеризація такої кількості дітей — не дешева справа?
— Диспансеризація почалася у вересні, росія виділила на неї майже 400 млн рублів. У 2023 році вони планують продовжити і виділити ще 435 млн рублів з федерального бюджету — це відкрита інформація. Це дуже багато коштів, вони відправляють з рф мобільні бригади лікарів. Не думаю, що дітям приписують хвороби, щоб їх депортувати. Переконана, що під час збройного конфлікту в дітей і так достатньо проблем, щоб знайти, чим вони хворі і як їх депортувати на територію рф навіть без хибних медичних висновків. Крім того, вони створюють цілий реєстр біологічного матеріалу майбутнього українського покоління, зокрема з ДНК.
Диспансеризація на тимчасово окупованих територіях – це страшно. Коли дитину забрали начебто на лікування, на цій підставі її можна утримувати на території рф дуже довго. З 4-річного віку дитини батькам не оплачують супровід, тобто ці діти поїдуть без супроводу і там будуть лишатися, я не думаю, що їх передадуть в родини, це було б кричуще порушення. Радше це буде промивка мізків, ці діти ходитимуть у російську школу, перебуватимуть у російському середовищі, вони ж не будуть весь час у лікарні, тому це ще один механізм русифікації. З точки зору міжнародного права – це «законний» привід депортувати дітей, оскільки існує виняток — можна вивозити дітей на територію окупаційної держави, якщо є медичні покази. Але це все можна виключно через погодження з державою громадянства дитини. А росія наполягатиме, що це їхні громадяни, адже вони анексували території. Їхні намагання вписатися в норми міжнародного права девальвують саму його суть.
Фото з мережі Інтернет
