Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Міжнародна неурядова правозахисна організація Human Rights Watch (Нагляд за правами людини) опублікувала звіт «Україна: заборонені міни завдають шкоди цивільному населенню», який містить опосередковані звинувачення на адресу Збройних Сил України в застосуванні протипіхотних мін в Ізюмі та навколо нього.
Йдеться про протипіхотні фугасні міни, так звані міни-пелюстки чи міни-метелики. Мінування територій ними можна здійснювати вручну чи дистанційно за допомогою авіації, ракетних установок, снарядів реактивної артилерії, споряджених касетами з мінами.
У звіті повідомляється, що Human Rights Watch «проводила дослідження в Ізюмському районі з 19 вересня до 9 жовтня, опитавши понад 100 осіб, зокрема, свідків застосування мін, жертв мін, рятувальників, лікарів та українських саперів. Опитані сказали, що бачили міни на землі, знали когось, хто дістав поранення від них, або були попереджені про них». Також у тексті зазначається, що Human Rights Watch знайшла принаймні залишки самих мін і контейнери, якими вони доставлялись до районів мінування. Дослідники HRW заявляють, що ідентифікували 9 районів дистанційного мінування території протипіхотними фугасними мінами в самому місті та на його околицях. Усі ці райони мінування були поблизу розташування бойових позицій та розміщення особового складу зс рф.
У цьому звіті Human Rights Watch не виключає, що таке дистанційне мінування могли здійснити і російські війська, які «контролювали територію навколо Ізюма протягом усього періоду окупації, звідки вони могли вести вогонь з реактивної артилерії з відстані щонайменше 10 кілометрів по територіях, зайнятих російськими військами та українським цивільним населенням. Однак HRW вважає, що такий сценарій є малоймовірним.
Хоча міжнародна правова організація і не звинувачує прямо ЗС України у дистанційному мінуванні протипіхотними мінами територій, варто прокоментувати звіт та навести факти, висновки з яких кожен може зробити сам.
Світ прагне добитися заборони використання протипіхотних мін. Це зброя невибіркової дії, яка завдає шкоди не тільки військовим, а й цивільним. Задля цього у 1997 році була ухвалена і відкрита для підписання Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення. Україна підписала цю Конвенцію. росія не зробила цього. Україна володіла значним арсеналом протипіхотних мін, що дістався їй у спадок від Радянського Союзу, однак погодилася утилізувати ці міни і послідовно це робила. росія інформацію про кількість своїх протипіхотних мін не оприлюднює, міни не знищує, а застосовує їх на території України з байдужістю тимчасового окупанта. У трьох своїх інших попередніх звітах Human Rights Watch задокументувала, що російські війська застосовують протипіхотні міни в Україні під час своєї повномасштабної агресії.
Також організація підтверджувала, що росія застосовувала протипіхотні міни в Україні починаючи з 2014 року. В жодному з попередніх документів HRW таких звинувачень на адресу ЗС України не містилося. У звіті Human Rights Watch від 31 січня таке припущення про причетність ЗСУ до застосування мін з’являється. Бо, як зазначають автори документа, «сценарій, за якого Росія неодноразово протягом п’яти місяців застосовувала протипіхотні міни проти власних військ і на території, яку вона сподівалася взяти під свій постійний контроль, є вкрай малоймовірним».
Можливо, для громадян цивілізованих країн такий сценарій і є малоймовірним, однак для варварської росії, яка нехтує всіма законами війни, відкрито їх порушує, такий сценарій є якраз високо ймовірним. Важко повірити в те, що російські війська можуть обстрілювати, вбивати і калічити людей на територіях, які вони окупували. Та насправді росіяни роблять це в Україні з 2014 року. Вони обстрілювали міста Донецької і Луганської областей, аби звинуватити в цьому українську армію та розкрутити маховик агресії. росіяни робили це у 2022 році і, на превеликий жаль, є висока ймовірність, що вони продовжуватимуть діяти таким чином у 2023 році. Застосування окупантами протипіхотних мін в Ізюмі вписується в шаблон російських кампаній з дезінформації та дискредитації. Повідомлення про нібито застосування цих мін Збройними Силами України в Харківській області ворог розміщував у численних проросійських локальних телеграм-каналах. Текст всюди типовий, написаний немов під копірку.
Скріншоти таких повідомлень до АрміяInform надсилали чимало читачів. Human Rights Watch, як і багато інших міжнародних організацій, дотримуються правила збору і фіксації усіх свідчень, навіть якщо вони є непідтвердженими. Простіше кажучи, якщо є висловлювання людини про те, що в телеграм-каналах були повідомлення, що мінування території здійснювали українські війська, то це треба врахувати у звіті. І зазначити, що ці факти потребують розслідування і перевірки. Планувальники операцій з дискредитації та дезінформації це знають і використовують. Таким чином свідчення людей, які нібито «чули від когось чи читали, що ці міни розповсюджували українські війська», потраплять у звіт, і операція може вийти на новий рівень – уже не локальний, а міжнародний. Мета залишається незмінною – дискредитувати Збройні Сили України в очах місцевих людей, російської цільової аудиторії і світової спільноти, послабити військову і політичну підтримку України у світі, відвернути увагу від своїх жахливих злочинів.
Також у звіті зазначається, що дистанційне мінування здійснювалося протягом п’яти місяців тимчасової окупації росіянами міста, зокрема також 9 і 10 вересня. У ці дні українські війська вже звільнили значну частину Харківської області, і воєнної логіки для ЗСУ в мінуванні територій, над якими вже здобутий контроль, нема. А для росіян така логіка є. Це дозволяло їм сповільнити український контрнаступ, отримати додатковий час для втечі, убезпечити мінуванням загрозливі для себе напрямки, максимально ускладнити перебування на звільнених територіях для військових і цивільних.
Ще одна важлива деталь у звіті. Усі свідчення Human Rights Watch збирала «з 19 вересня до 9 жовтня». Тобто в час, коли в Ізюмі завдяки Збройним Силам України відновила свою діяльність законна українська влада. Саме українська влада та військові створили умови для роботи представників організації в Ізюмі. А от під час російської окупації такої можливості в Human Rights Watch не було.
У звіті правозахисна організація закликає Україну до проведення розслідування ситуації з застосуванням протипіхотних мін.
«Будь-яке використання протипіхотних мін є незаконним, і Україна повинна ретельно розслідувати те, що сталося», – закликав директор відділу з питань озброєнь Human Rights Watch Стів Гус.
Україна залишається відданою своїм міжнародно-правовим зобов’язанням. Наша країна завжди виявляла відкритість до розслідувань щодо будь-яких звинувачень. Україна вже проводить відкрите і прозоре розслідування усіх воєнних злочинів на своїй території. До збору доказів і свідчень за ініціативи нашої країни вже долучилися понад 20 країн.
І найважливіше. Діяльність Human Rights Watch щодо захисту прав людини заслуговує на високу повагу і слова вдячності. Головне, аби принципи та правила організації не використовували обманним шляхом у своїх цілях росіяни, які практично знищили права людини у своїй тоталітарній країні й намагаються зробити те саме в Україні, яка відчайдушно захищається.
