Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
80 років тому, 1 лютого 1943 року, поблизу села Заборечного у Замойському районі Люблінського воєводства відбулась одна з найбільших повстанських битв польського Руху Опору нацистським загарбникам. У ній партизани розгромили ворожі сили, що переважали, на підступах до села і на тривалий час зупинили нацистські каральні акції на Замойщині.
Замойське повстання, метою якого було зупинити насильне виселення поляків з області Замостя, тривало з 1942 по 1944 рік. У цей час представники нацистської окупаційної влади намагались реалізувати в регіоні так званий Генеральний план Ост — програму з депортації місцевих мешканців задля вивільнення землі й подальшої німецької колонізації та германізації територій, окупованих третім рейхом на сході Європи.
Область Замостя у Люблінському воєводстві Польщі, уславлена надзвичайно родючими чорноземами, привернула особливу увагу нацистів. Вона стала одним із головних об’єктів німецької колонізації на території так званої Генеральної губернії — адміністративної одиниці, утвореної нацистами під час Другої світової війни у центрально-східній частині окупованої Польської держави. До кінця 1943 року нацисти планували переселити сюди щонайменше 60 тис. етнічних німців. Замостя мали перейменувати на «гіммлерштадт» на честь генріха гіммлера, рейхсфюрера сс (1929–1945 роки) та рейхсміністра внутрішніх справ третього рейху у 1943–1945 роках. Однак, назву міста вирішили змінити на «Пфлугштадт» («місто плуга») на честь німецького «плуга», який мав «зорати Схід».
Щоб звільнити землі для німецьких колоністів, нацисти організували виселення понад 110 тис. поляків з близько 300 сіл, окремі з яких було повністю знищено. Приблизно половину виселених направили на примусову працю до Німеччини, інших перемістили, частину ж узагалі кинули до нацистських концентраційних таборів чи навіть убили під час каральних акцій. Трагічно склалась доля понад п’яти тисяч польських дітей, яких, відібравши у батьків, віддали до німецьких родин. Польську ідентичність таких дітей стирали, чим не лише калічили їхню свідомість і долю, але й нищили майбутнє польського народу.
Польські партизани чинили запеклий збройний опір нацистським карателям. Однією із найяскравіших сторінок боротьби добровольчих збройних формувань польських селян — так званих Батальйонів Хлопських — став бій при Заборечному 1 лютого 1943 року. Запорукою вдалих дій польських партизанів стали вчасне отримання інформації, грамотне облаштування засідки на шляху руху закону нацистських карателів і рішучі дії під час бою.
Про плановану нацистами пацифікацію Заборечного, яка передбачала примусове виселення поляків з села і знищення всіх, хто чинив би опір, польським повстанцям пощастило дізнатися завчасно. Ще 26 січня 1943 року поштовий службовець перехопив повідомлення про акцію, направлене начальнику поліції в Томашові-Любельському, і передав інформацію про плани і точний час каральної акції командиру підрозділів Батальйонів Хлопських капітану Францішеку Бартломовичу.
Частина партизанів вагалась, чи варто нападати на загін поліцаїв, побоюючись відплатної розправи з боку нацистів. Однак командир наполіг на облаштуванні засідки, оскільки це було доброю нагодою не лише захистити село, але й продемонструвати ворогам численність, організованість, підготовленість та добру поінформованість польських партизанів про плани німецького командування.
1 лютого 1943 року о 8 ранку нацистські каральні загони чисельністю близько 600 бійців рушили з сіл Немірувек та Антонювка у напрямку Заборечного. Командував операцією командир 1-го механізованого батальйону жандармерії майор Ернст Швайгер. Чисельність партизанів під командуванням Францішека Бартломовича була значно меншою і становила близько 250 бійців. До того ж більшість із них не мали достатньої підготовки і не вміли влучно стріляти. Втім, знаючи про час і шлях руху поліцаїв, капітан «Грім» зміг влаштувати вдалу засідку, яка дозволяла розстрілювати ворожу колону не покидаючи букового лісу.
Грамотне планування та сприятливі погодні умови визначили долю бою. Наступати на позиції партизанів німцям довелось через узлісся, грузнучи в снігу й стаючи легкою мішенню навіть для недостатньо підготовлених стрільців. Це обумовило значні втрати серед карателів — відомо, що наступного дня Тарнаватський лісопильний завод отримав замовлення на 103 труни для загиблих німецьких солдатів. Кількість поранених, судячи з усього, була приблизно вдвічі більшою, перевищивши число у 200 бійців. Натомість бійцям Батальйонів Хлопських було категорично заборонено виходити з лісу, щоб не наражатись на ворожий вогонь. Завдяки цьому втрати польських партизанів були незначними — вони втратили загиблим лише одного бійця, який порушив наказ і вийшов з лісу, і ще кількох було поранено.
Не допомогли поліцаям ні підкріплення, які надійшли в другій половині дня з боку Замостя й атакували позиції партизанів з півночі від Криниці, ані навіть спроба використання мінометів. Капітан Бартломович передбачив можливість атаки з півночі й облаштував на тому напрямку додаткові позиції прикриття. Розвинути ж атаку із застосуванням мінометів німцям не вдалося через сміливі дії польських партизанів з обслуги великокаліберного кулемета, які зайняли передові позиції і накрили ворога шквальним вогнем.
Цікавим епізодом бою стало вдале застосування польської протитанкової рушниці Karabin przeciwpancerny wzór 35 — один із добре навчених партизанів використав її як снайперську гвинтівку. Влучним пострілом з неї було вбито одного з німецьких офіцерів, який намагався підняти підрозділ в атаку. Незвична рана на тілі загиблого змусила німців навіть припустити, що в бою брали участь британські парашутисти, оснащені якоюсь невідомою зброєю.
За підсумками бою при Заборечному майор Ернст Швайгер подав рапорт, в якому зазначав, що його загін стикнувся з добре підготовленими і озброєними підрозділами партизанів з-поміж селян і колишніх військових польської армії, чисельність яких сягала 700–800 бійців. Суттєво перебільшивши чисельність та завищивши рівень підготовки противника, основною причиною своєї поразки Швайгер визнав грамотне командування партизанами, забезпечене командиром на псевдо «Грім» («Grzmot»). Цей псевдонім став відомий німцям з копії наказу капітана Францішека Бартломовича, яка потрапила їм до рук.
Поразка у бою при Заборечному справила на німецьке командування колосальне враження. Завдяки здобутій перемозі польським партизанам вдалось не лише зірвати масштабну операцію з виселення поляків із Замойщини, але і на пів року зупинити нацистські каральні акції в регіоні.
-
- Оголошення про урочистості з нагоди 80-річчя бою поблизу Заборечного у гміні Криниці Томашівського повіту Люблінського воєводства
Нині поляки гідно вшановують пам’ять героїчних учасників бою при Заборечному. Сайт гміни Криниці повідомляє, що урочистості з нагоди 80-річчя бою поблизу Заборечного триватимуть три дні. Розпочнуться вони 1 лютого з покладання квітів до пам’ятника у селі Партизантув-Колонія. Основна частина заходів запланована на 2 лютого, коли в костелі села Криниці відслужать месу за вояками польського Руху Опору і проведуть урочистий мітинг біля пам’ятника бійцям Батальйонів Хлопських. Пізніше у комплексі школи та дитячого садка у Криницях відбудеться підбиття підсумків повітового міжпредметного конкурсу «Це твоя і моя історія…», який цьогоріч відбувався під гаслом «Партизани — безстрашні герої тих днів…» Оцінювати роботи у складі конкурсної комісії буде професор Барбара Оеш-Бартломович, онука підполковника Францішека Бартломовича на псевдо «Гржмот». Саме вона профінансувала «Ювілейну премію» з нагоди 80-річчя битви під Заборечним та чотири премії за найцікавіші твори про вояків Батальйонів Хлопських.
Завершаться урочисті заходи 3 лютого сесією науково-популярних лекцій «Батальйони Хлопські у битві при Заборечному у 80-ту річницю подій». Під час неї з лекціями виступлять доктор Матеуш Ратинський («Центральний провід селянського руху. Виникнення та діяльність»), професор Барбара Оеш-Бартломович («Битва при Заборечному у спогадах її учасників, свідомості молодого покоління та народній пам’яті»), доктор Януш Клапеч («(Не)забуті герої із Заборечного та Ружі в місцевій пам’яті»). Завершать сесію мультимедійні презентації «Партизанська пам’ять. Герої з альбомів та шухляд» Беати Ґалан-Смол та «Презентація світлин із хроніки д-ра Януша Петра та родинних джерел» Роберта Чижа.
Ілюстрації з відкритих джерел.
