У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
АрміяInform завершує цикл матеріалів з тематики військового полону (попередні частини в посиланні наприкінці тексту. — Ред.). Сьогодні до вашої уваги — правові аспекти фінансового забезпечення військовополонених.
Фінансування витрат на облаштування таборів, бригадних і корпусних пунктів приймання військовополонених, їх утримання та перевезення здійснюється коштом війська держави, у якій перебувають полонені.
Готівкові кошти, дорогоцінності, інші предмети, що мають суб’єктивну цінність, які були у військовополоненого під час полону, не вилучаються, а залишаються в його власності.
У разі коли вилучення продиктоване потребою забезпечення безпеки військовополонених, воно здійснюється лише за розпорядженням офіцера, який відповідає за їх утримання, зі складання акта в трьох примірниках, перший із яких видається власникові.
Усі кошти й цінності повинні бути повернутими військовополоненому за його вимогою й не пізніше закінчення їхнього полону в тому вигляді, у якому вони були вилучені.
Під час доставки військовополоненого до табору, розміщеного за межами району ведення бойових дій, усі кошти та цінності з другими примірниками актів про вилучення передаються до фінансової служби для зберігання та обліку. Видачу коштів і цінностей фінансова служба здійснює відповідно до роздавальних відомостей під особистий підпис військовополоненого.
З початку воєнних дій і до складання угоди щодо порядку утримання військовополонених із державою-покровителькою може встановитися максимальна сума готівки, яку військовополонені можуть мати при собі і використовувати на власні потреби.
У цьому разі військовополоненим щомісячно нараховується аванс у рахунок грошового забезпечення, розмір якого становитиме суму місячного грошового забезпечення військовослужбовців держави, яка їх утримує, але не менше.
I категорія: полонені у званні нижче за сержанта — вісім швейцарських франків;
II категорія: сержанти й інші унтерофіцери або полонені відповідного звання — дванадцять швейцарських франків;
III категорія: офіцери до звання капітана включно або полонені відповідного звання — п’ятдесят швейцарських франків;
IV категорія: майори, підполковники, полковники або полонені відповідного звання — шістдесят швейцарських франків;
V категорія: генерали або полонені відповідного звання — сімдесят п’ять швейцарських франків.
Зацікавлені сторони, що перебувають у конфлікті, можуть шляхом спеціальних угод змінити для військовополонених розмір авансів.
Військовополоненим з-поміж рядового складу, залученим до робіт, пов’язаних з обладнанням та утриманням місць їхнього розташування, оплата праці здійснюється за порядком і правилами, встановленими в таборі для працівників.
У разі залучення військовополонених до виконання різного виду робіт на промислових та сільськогосподарських підприємствах, будівельних та інших сторонніх організаціях оплата їхньої праці здійснюється за порядком і правилами, встановленими укладеними двосторонніми угодами з підприємствами (організаціями) та трудовими договорами з військовополоненими.
Із заробітної плати військовополоненого можуть здійснюватись такі утримання:
— податок з доходів фізичних осіб;
— внески до фонду обов’язкового соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності;
— за виконавчими листами судових органів і нотаріальними надписами;
— відшкодування шкоди, завданої державі (виробництву);
— за письмовими заявами військовополонених щодо перерахування (переказ) їхніх власних коштів іншим.
Загальний розмір усіх примусових стягнень не може перевищувати 20 %, а у випадках, передбачених законодавством, — 50 % заробітної плати, що підлягає видачі на руки.
Нарахування заробітної плати та утримання з неї здійснюється за розрахунковими відомостями, а виплата — за платіжними відомостями. Видача готівкових коштів підтверджується підписом особи, яка їх отримала. В окремих випадках можуть застосовуватись безготівкові розрахунки з військовополоненими через банки — емітенти з використанням пластикових карток.
Військовополоненим надаються можливості для ознайомлення з інформацією, яка накопичилась на їхніх особових розрахунках. Перевірку особових рахунків можуть здійснювати представники держави-покровительки під час їхніх відвідин табору.
Кожний військовополонений має право розпоряджатись коштами, які накопичились на його особовому рахунку. Крім задоволення своїх поточних потреб в Україні, військовополонені можуть проводити платежі й за межами України. Порядок здійснення таких платежів встановлюється окремою угодою між державою, за якою числиться військовополонений, або державою-покровителькою з однієї сторони та Україною — з другої.
Після закінчення полону й звільнення військовополоненого або його репатріації військовополоненому видається довідка про нараховані, утримані й виплачені суми в таборі за час полону, а картка особових рахунків здається в архів. З військовополоненим у таборі здійснюється повний розрахунок.
У разі передачі військовополоненого іншій державі залишки коштів переводяться у валюту цієї держави й передаються військовополоненому під розписку в роздавальній відомості.
У фінансовій службі ведеться облік витрат на утримання військовополонених у розрізі держав, за якими числяться військовополонені, та держав-покровительок.
У разі каліцтва або інвалідності, отриманих у полоні, начальник табору видає військовополоненому документ, у якому зазначено: характер каліцтва й інвалідності, обставини, за яких вони відбулися, дані про надане йому медичне або лікарняне лікування. Медичні дані засвідчуються лікарем медичної служби.
Усі питання, пов’язані з претензіями військовополоненого до України щодо фінансового забезпечення, вирішуються через Центральне агентство у справах військовополонених.
Володимир Пашинський, доктор юридичних наук, полковник юстиції запасу
