Вирок отримав мешканець Канева Черкаської області, який у месенджері Теlеgram створив та адміністрував групу «Кіт говорить». Там він поширював інформацію про місця,…
Більше половини українців переосмислили радянську історію внаслідок широкомасштабної агресії російської федерації, а понад 80% вважають політику національної пам’яті важливою для себе особисто. Про це свідчать результати опитування, проведеного у грудні 2022 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA.
Трохи більше половини українців відзначають, що напад росії на Україну став для них стимулом переосмислити радянське минуле. Попри те, що це суб’єктивна оцінка, попередні питання показали суттєву зміну в громадській думці щодо історичної пам’яті, як порівняти з періодом до повномасштабного вторгнення, — зазначають у результатах опитування.
Дослідження громадської думки здійснили в усіх регіонах України, за винятком тимчасово окупованих територій. Воно науково засвідчило, що після широкомасштабного російського вторгнення громадська думка українців про срср й, відповідно, історію України у складі радянського союзу зазнала суттєвих змін. Зрушення відбулися в напрямку, що його найкраще передає відома сентенція, яка набула поширення після 24 лютого 2022 року: «росії не подобається наш підручник з історії. Новий підручник їй не сподобається ще більше».
Базовим питанням, відповідь на яке засвідчує вектор змін колективної думки українців до радянської історії, є питання про ставлення до розпаду срср. Ще 2020 року, який обрано для порівняння, скоріше поганим воно було для майже 32% опитаних, тоді як швидше позитивними події 1991 року вважали трохи більше ніж 49%. Станом на грудень 2022 року ситуація змінилась кардинально — частка тих, хто ставиться до розпаду срср цілком або швидше негативно, зменшилась майже втричі, що становить всього 12%. Натомість позитивно найбільшу для владіміра путіна «геополітичну катастрофу ХХ століття» оцінюють майже три чверті (понад 73%) українців.
Ставлення українців до розпаду радянського союзу суттєво відрізняється від ставлення до цієї події росіян. Відповідно до результатів опитування, проведеного в грудні 2022 року всеросійським центром вивчення громадської думки (рос. ВЦИОМ), спеціально для російського пропагандистського змі «Russia Today», про розпад срср шкодують 58% громадян російської федерації. Тобто частка російського суспільства, яка оцінює зникнення радянського союзу негативно, майже вп’ятеро більша за відповідну частку українського суспільства (12%). При цьому майже половина росіян (48%) схвально ставляться до ідеї відновлення срср і прагнуть відродити союз, тоді як протилежної думки дотримується трохи більш як третина російського суспільства (37%).
Кардинальною є і відмінність в оцінці радянського минулого. На питання, чого було в срср більше — доброго чи поганого — понад половина росіян (51%) відповіли, що було «більше доброго». Ще 38% вважають, що було «і добре, і погане», а варіант «більше поганого» обрали лише 5% опитаних.
Також переважна більшість українців підтримала державне рішення засудити срср як комуністичний тоталітарний режим, що здійснював політику державного терору. Майже 73% опитаних громадян України оцінюють відповідну політику із засудження радянського тоталітаризму скоріше або цілком позитивно. Це особливо виразно дисонує з думкою понад половини російського суспільства про те, що в срср було «більше доброго». З позицією преважної більшості українців щодо засудження срср, судячи з усього, погодилися б лише ті 5% росіян, які вважають, що в радянському союзі було «більше поганого».
Суттєва зміна позиції українців щодо цього питання так само відбулася після широкомасштабного російського вторгнення. Ще 2020 року думки розділились майже порівну — третина (33,9%) ставилась до засудження срср як комуністичного тоталітарного режиму позитивно, третина (31,3 %) — негативно, а ще третині (34,8%) було байдуже або важко визначитися з відповіддю. Отже, за два роки підтримка державної політики із засудження радянського тоталітарного режиму зросла серед українців більш ніж удвічі. Незгодних натомість утричі поменшало — станом на грудень 2022 року цілком або скоріше негативно до засудження срср ставились менше 10% українців.
Прогнозовано з огляду на відповіді на попередні питання більшість українців (59%) підтримали перейменування топонімів, що мають стосунок до срср, росії чи пов’язаних із ними діячів. Частка тих, хто схвалює перейменування, зросла, як порівняти із 2020 роком (29,9%) майже вдвічі. Натомість відсоток українців, які ставляться до зміни топонімів негативно, зменшився майже вчетверо — з 44% у квітні 2020 року до 13,2% у грудні 2022 року.
Змінилось також ставлення українців до того, як слід відзначати перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. Так, 2021 року 31% опитаних вважали, що святкувати слід лише День перемоги над нацизмом 9 травня, а відзначення Дня пам’яті та примирення підтримували лише 9%. За даними ж грудневого опитування 2022 року, майже 35% українців дотримуються думки про потребу відзначати обидва святкові дні, а підтримка святкування лише 9 травня впала майже удвічі — до 16,1%. Натомість частка тих, хто схильний відзначати День памʼяті та примирення, зросла більш ніж утричі — з 9% у 2021-му до понад 32% у грудні 2022 року.
читайте також:
Загалом, відмінність у ставленні до радянського минулого в російському та українському суспільствах є не лише наслідком широкомасштабної російської агресії, але й однією з її засадничих причин — розгортаючи агресію проти України, владімір путін зіграв на панівній серед росіян тузі за срср. Суспільство російської федерації ностальгує за радянським союзом і прагне його повернути, тоді як українське суспільство сприймало розпад срср радше позитивно і до початку російської агресії. Широкомасштабне російське вторгнення лише посилило і прискорило гуртування українців довкола цього переконання.
Детально ознайомитися з результатами опитування можна на сайті Фонду «Демократичні ініціативи». У ньому враховано відмінності ставлення українців до порушених питань залежно від регіону проживання (Захід, Центр, Південь і Схід), мови повсякденного спілкування (українська або російська), віку та матеріальних статків. Попри те, що всі ці чинники традиційно зберігають свою вагу, в цілому результати опитування свідчать радше про цілісність українського суспільства, ніж про його розкол за будь-якої зі згаданих ознак.
