Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
Воєнні події в Україні суттєво оголили особливості російської держави. Уже давно спостережливі люди відзначали, що російська культура відчула на собі потужний вплив таких явищ, як в’язниця і кримінальний світ. «Бовтати по фєнє», себто говорити особливою мовою кримінальних злочинців, заведено навіть у середовищі російської інтелігенції. Невипадково носієм такої поведінки є російський лідер путін, міжнародну політику котрого порівнюють зі звичками «гопників».
читайте також:
У 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. у Москві та Ленінграді існували «государственные общежития пролетариата», скорочено – ГОП. Час від часу звідти виходили п’яні пролетарі, котрі били й грабували перехожих. От саме цих бандитів стали називати «гопниками».
Їхнє улюблене гасло – «Было ваше, стало наше». Відомий злодійський «гоп-стоп» – це також з їхнього репертуару. «Заслуга» путіна полягає в тому, що він, вихованець ленінградського підворіття, переніс ці методи на міжнародну політику.
Сьогодні ці традиції продовжує кухар путіна, колишній «зек» пригожин, який створив приватну армію з кримінальників і взяв під своє заступництво пвк «вагнера», де служать найманці.
Нещодавно «воїни» пригожина публічно обклали матюками начальника російського генштабу генерала герасимова. Така поведінка путінських висуванців нічого не залишає від принципу «єдіноначалія». Армія, де військові не шанують офіцерів і генералів, де немає субординації, дисципліни та ієрархії-це не армія, а юрба озброєних людей.
Створення приватних армій в рф – це порушення дуже важливої норми цивілізованих держав-монополій на зброю, коли масово володіти зброєю можуть лише армія і поліція, а індивіди – тільки в окремому і дуже суворому порядку.
Це наслідки того, що нинішня путінська держава розкладається. Вона не є внутрішньо єдиною і поділяється на дві сфери: на офіційну, де діють якісь закони (не будемо зараз говорити про їхню якість), і на паралельну, де людям фюрера, царя, вождя все дозволено і де ніхто себе ніякими законами не обмежує. Так уже було в Московії за часів Івана Грозного, який поділив країну на «земщину» (де діяли якісь правила) і на «опричнину», де не дотримувалися ніяких правил, окрім сваволі деспота. Щось подібне ми спостерігаємо сьогодні, коли пригожин організовує публічну страту свого колишнього «бійця» Євгенія Нужина, розбиваючи йому голову молотом.
Де тут слідчий комітет рф? У цьому випадку маємо кілька проявів того, що юристи називають corrus delicti – склад злочину: вбивство, самосуд і катування. Слідчий комітет мовчить, бо це кухар путіна, а йому все можна і закон рф тут спить…
Чи може в такій військовій машині щось зробити міністр шойгу? Навряд чи. Саме з його іменем у рф пов’язують тотальну корупцію і злодійство. Нам, Україні, дуже пощастило, що російську армію розікрали. Нам легше протистояти такій армії. І справа не тільки в цьому.
Є ще певні внутрішні хиби цієї армії. Мені довелося бачити кілька сюжетів про засідання міністерства оборони рф. Звернули на себе увагу кілька заступників міністра шойгу. Треба віддати належне смаку пана міністра: його заступники – молоді, гарні, привабливі жінки. Але вони чомусь сиділи в погонах… генералів армії. Невже вони не могли виконувати свої обов’язки в погонах полковника чи хоча б генерал-майора?
Це явне свідчення того, що в мо рф панує дух фаворитизму. Але хіба фаворитизм не панує в усій кадровій політиці владіміра путіна, основні принципи котрої сформувалися ще за часів його молодості в садовому кооперативі «Озеро»?
Днями «державний кухар» пригожин зібрав своїх злодіїв і бандитів, що вже повоювали в Україні. «Зеки» сиділи в залі без рук, без ніг, з милицями. А непогано працює наша українська артилерія! Навряд чи пригожину пощастить навербувати ще когось…
