Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
«Я подумав, що я 300-й. Уже потім, на позиціях, побачив сліди від ворожих куль на автоматі, який мене врятував», — так про своє відрядження на Луганщину згадує воїн із позивним «Сталкер». До повномасштабного вторгнення він був 3D-художником, моделював об’єкти для відеоігор. Нині «Сталкер» — військовий Сил територіальної оборони ЗСУ.
24 лютого 2022 року він був в Одесі. Там жив тимчасово через ковідні обмеження і можливість працювати дистанційно. З першими вибухами та новинами про початок повномасштабного вторгнення чоловік сів у потяг та приїхав до Києва, звідки родом:
— Я шукав різноманітні шляхи, як потрапити на службу. Під військкоматами збиралися просто «стадіони» з патріотично налаштованих людей. Але я все ж таки потрапив до війська.
Після участі в обороні Київщини чоловіка відправили у відрядження на Луганщину. Про цей період на згадку в нього залишилися сліди від влучання ворожих куль на автоматі.
— Ми потрапили під обстріл, був перехресний вогонь. Ствольна коробка, в яку влучило, перебувала в мене перед рукою. Тому лікоть залишився цілий, хоча спочатку я подумав, що я 300-й. Уже потім, на позиціях, побачив, що автомат пошкоджений.
Військового досвіду до 24 лютого «Сталкер» не мав. На запитання, чи важко було освоювати військову справу, відповідає:
— Я з дитинства цікавився військовою технікою, зброєю, читав про неї, грав у страйкбол десь протягом шести років. Ми там моделювали різні сценарії, це була наближена до військових дій гра, то дуже малий досвід тримання зброї в руках у мене був. Звичайно, це не можна порівняти з реальними бойовими діями, але це трохи допомогло. До того ж у мене у цивільному житті є нарізна зброя, як і в моїх товаришів. Ми їздили в тир стріляти.
Хоч нині часу на 3D-моделювання чоловік не має, та армія дає можливість розвиватися йому як художнику (див. ілюстрації).
— Моя робота дуже залежить від розуміння об’єкта. Щоб реалістично його змоделювати, його треба бачити, відчувати, помічати деталі. На службі у мене є допуск до зброї, я можу пофоткати, торкнутися.
Після перемоги над рашистами воїн планує повернутися на свою цивільну роботу.
— Але в мене є впевненість, що кожен громадянин нашої країни відтепер повинен мати дві спеціальності: і цивільну, і військову. Я готовий їздити на вишколи, скільки буде треба. Раз на рік, два, без питань. Хочу мати якісні військові навички, хочу навчитися більшому. Але працюватиму за своєю цивільною спеціальністю.
Фото Віктор Дехтяр
