Він чітко усвідомлював характер та наслідки своїх дій, скерованих на підрив боєздатності частин та підрозділів Сил оборони України. Суд засудив громадянина України до 5 років…
14 січня (2 січня за старим стилем) 1883 року народився Всеволод Петрів (1883–1948) – генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки та військовий міністр УНР, відомий громадсько-політичний діяч і письменник, творець однієї з перших модерних українських військових частин – Полку імені Костя Гордієнка. На початку грудня минулого року Київська міська рада перейменувала на його честь одну з вулиць столиці. Нині, під час відсічі Україною російської агресії, сторінки бойового шляху полку і заразом біографії Всеволода Петріва привертають особливу увагу.
Лютнева революція 1917 року застала кадрового офіцера Всеволода Петріва у лавах російської імператорської армії, де він під той час встиг пройти шлях від підпоручика до полковника. Служив він начальником штабу 7-ї Туркестанської стрілецької дивізії, що воювала на Західному фронті в районі Німана. Революція збурила національні почуття українського вояцтва, і Всеволод Петрів узяв активну участь у процесах українізації війська на Західному фронті.
…почуття територіяльної спільности, яке спонукало вояків Українців шукати поради у «своїх» старшин, а старшин головно тих, які хотіли та вміли жити спільним життям з масами, шукати підпори у «своїх» рядовиків, це почуття причинилося до творення українських гуртків типу «землячества», з невиразними завданнями, головно культурного характеру. Ці гуртки заклалися в кінці березня та початках квітня 1917 року. Глухо відгукувались поміж гуртками чутки про утворення уряду на Україні, деколи надходили українські часописи, яких не дуже то пускали на фронт, а з розкладом серед російського війська збільшувався неспокій за рідний край, загрожений і війною, і бандами дезертирів та мимоволі виринала думка про необхідність свойого власного українського війська. (Всеволод Петрів. Спомини з часів української революції (1917–1921). Частина І: До Берестейського миру. Львів, 1927. Львів, 1927. С. 17).
Серед українців, які перебували на службі в російській армії, поступово визрівала думка про необхідність створення українських збройних частин, які б об’єднували вояків за національною ознакою. Вирішальною подією на цьому шляху став більшовицький жовтневий переворот у петрограді, після якого більшовики спробували роззброїти українізовані збройні частини. Щоб уникнути цього, українські вояки Західного фронту організовуються в український полк, на чолі якого став Всеволод Петрів. Уже тоді українські військові чітко усвідомлювали, що більшовики збираються воювати проти України.
Коротенька нарада Корпусної Ради. Головує Андрієнко. Запитання – чи коритися москві чи ні? Одноголосно: – ні! Чи здобувати шляхи додому зброєю? – Одноголосно: – так! Чи визнати як команданта полку полковника Петрова? – Одноголосно: – так! Голова Ради звертається до нововизнаного команданта і витягаючись по військовому голосить: «Ждемо приказу, батьку!». Наказ диктується і записується усіма членами ради: «Москалі хочуть нас роззброїти. За згодою корпусної ради до призначення від нашого уряду я заступаю команданта полку, що формується з Українців ІІІ Сибірського корпусу». (Всеволод Петрів. Спомини з часів української революції (1917–1921). Частина І: До Берестейського миру. Львів, 1927. Львів, 1927. С. 40–41).
Упродовж десяти днів, з 15 по 24 листопада 1917 року, Всеволоду Петріву вдалось сформувати боєздатний український полк – три курені по шість сотень піхотинців та одній скорострільній (кулеметній) сотні в кожному, а також одна пробоєва (штурмова) сотня при штабі полку. Було також організовано всі необхідні технічні команди і сотні за тогочасними вимогами російської армії, завдяки чому полк став повноцінною бойовою частиною. Після низки нарад було ухвалено рішення рушати до України, щоб там стати на обороні української влади – Центральної Ради та новопосталої Української Народної Республіки, яку щойно було проголошено ІІІ Універсалом.
Загальний настрій був пробитись зі зброєю на Україну і просити там уряд, щоби полк залишено на віки, як кадровий полк української армії. Після пропозицій штабу полку, полк вирішив прийняти назву як свого шефа – кошового отамана Костя Гордієнка, як рішучого й свідомого ворога царя петра І, борця за незалежність і за демократичний устрій України, який в найтяжчих умовах не склав ніколи зброї. Цією постановою полк народився та прибрав своє ім’я, яке проніс через увесь тернистий шлях нашої визвольної боротьби. (Всеволод Петрів. Спомини з часів української революції (1917–1921). Частина І: До Берестейського миру. Львів, 1927. Львів, 1927. С. 48).
Невдовзі новосформований український полк рушив до України. Так званий «Зимовий похід від Німана до Дніпра» тривав з середини грудня 1917 до початку січня 1918 року. Подолавши понад 350-кілометровий шлях через болота Полісся і напівпорожні села, гордієнківці стали єдиною українізованою частиною Західного або Північного фронту, яка зі зброєю й у повному спорядженні спромоглася дістатись території України.
Вступивши до Києва наприкінці січня 1918 року, Полк імені Костя Гордієнка відіграв важливу роль у придушенні більшовицького повстання на заводі «Арсенал» й обороні столиці від більшовицьких військ під командуванням міхаїла муравйова. А під час українського контрнаступу гордієнківці першими на початку березня увійшли до визволеної від більшовиків української столиці.
Звитяжними для Першого Запорізького імені кошового Костя Гордієнка полку кінних гайдамаків, що належав до Запорізького корпусу Армії УНР, стали визволення Лівобережної України у березні – квітні 1918 року й участь у переможній Кримській операції 13–25 квітня 1918 року, в результаті якої Кримський півострів було визволено з-під більшовицької окупації.
Незмінним командиром полку лишався Всеволод Петрів, під командуванням якого гордієнківському полку судилося здобути численні славетні перемоги. Згодом Полк імені Костя Гордієнка брав також участь у славнозвісному Зимовому Поході 1919–1920 років.
Нині славетні традиції гордієнківців доби Перших визвольних змагань продовжують українські військові 57-ї окремої мотопіхотної бригади, створеної у жовтні 2014 року на базі 1-ї спеціальної бригади територіальної оборони в місті Кропивницький. З 2014 року підрозділи бригади брали участь у відсічі російської агресії на Донбасі. 6 травня 2019 року з нагоди першого відзначення Дня піхоти 57-й окремій мотопіхотній бригаді присвоєно почесну назву на честь Костя Гордієнка – того самого отамана Запорізької Січі початку XVIII століття, на честь якого у листопаді 1917 року назвав створений ним полк Всеволод Петрів.
Від початку широкомасштабного російського вторгнення 57-ма окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка бере участь у захисті України від російської агресії. 24 вересня 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського бригаду нагороджено почесною відзнакою «За мужність та відвагу».
