На цьому в коментарі АрміяInform наголосила військовослужбовиця Юлія, яка сама нещодавно уклала такий контракт у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ….
АрміяInform публікує цикл матеріалів про військовополонених (Попередні частини — у посиланні в кінці тексту. — Ред.). Сьогодні до вашої уваги — правові аспекти залучення військовополонених до виконання робіт.
Правові норми щодо залучення військовополонених до виконання робіт визначені Женевською конвенцією від 12 серпня 1949 року «Про поводження з військовополоненими», яка ратифікована Україною. Вона детально визначає порядок залучення військовополонених до робіт, види робіт, до яких вони можуть бути залучені, правові питання нормування та охорони праці.
Згідно зі статтею 49 ІІІ Женевської конвенції держава, яка утримує військовополонених, може використовувати їх як робочу силу. При цьому, до виконання робіт залучаються працездатні військовополонені з урахуванням їхнього віку, статі, військового звання та фізичної спроможності. Здатність до роботи перевіряється шляхом проведення медичного огляду. Періодичність проведення медичних оглядів для військовополонених, які залучені до роботи, становить не менш ніж раз на місяць.
З метою недопущення експлуатації військовополонених ІІІ Женевська конвенція зазначає, що мета їхнього залучення до робіт полягає в підтримані військовополонених «в доброму фізичному і моральному стані».
Порядок залучення до робіт військовополонених залежить від їхнього статусу. Офіцери та особи, що прирівнюються до них, ні в якому разі не можуть примусово залучатися до праці. Відповідний вид роботи їм може бути наданий лише за умови особистого звернення. Від військовополонених унтер-офіцерів та осіб, що прирівнюються до них, можна вимагати здійснення нагляду за роботою військовополонених. Ті унтер-офіцери, які не поставлені на таку роботу, за їхнім особистим зверненням можуть залучатися до виконання відповідних робіт.
У примусовому порядку військовополонені залучаються до робіт, що пов’язані з управлінням, облаштуванням та підтриманням в належному стані табору військовополонених.
Також вони примусово можуть залучатися до виконання наступних категорій робіт:
— сільське господарство;
— видобувні та переробні галузі промисловості;
— роботи на транспорті та вантажно-розвантажувальні роботи;
— торгова діяльність, мистецтво та ремесло;
— роботи по домашньому господарству;
— комунальні послуги.
При затвердженні цього переліку категорій робіт стаття 50 ІІІ Женевської конвенції обмежує застосування праці військовополонених в роботах, що можуть бути безпосередньо використані з військовою метою. Стаття чітко визначає заборону на здійснення військовополоненими робіт в металургійній, машинобудівній та хімічній промисловості. Конвенція також забороняє залучення військовополонених до виконання громадських робіт та робіт в сфері будівництва, надання комунальних послуг, які мають воєнну мету або мають воєнний характер чи призначення.
Правові норми залучення військовополонених до виконання робіт забороняють без особистої добровільної згоди використовувати їхню працю на небезпечних роботах та роботах, шкідливих для здоров’я. При цьому, проведення розмінування розглядається як небезпечна робота.
З метою недопущення приниження особистої гідності військовополонених, забороняється використовувати їх на роботах, що будуть розцінюватися як принизливі для військовослужбовців держави, яка утримує військовополонених.
За виконану роботу військовополонені повинні отримувати справедливу плату. Її розмір встановлюється владою держави, що утримує військовополонених, та доводиться до їхнього відома і відома держави, до якої вони належать.
Важливою умовою залучення військовополонених до робіт є необхідність забезпечення на робочих місцях вимог національного законодавства з охорони праці та вимог техніки безпеки. Заходи з охорони праці повинні бути аналогічними тим заходам, які держава, що утримує військовополонених, застосовує до своїх громадян на ідентичних роботах.
В Україні питання щодо забезпечення охорони праці регулюються Законом України «Про охорону праці», Кодексом законів про працю України та ухваленими відповідно до них нормативно-правовими актами, державними міжгалузевими та галузевими нормативними актами з охорони праці.
Військовополоненим, які постраждали від нещасних випадків на виробництві, захворіли під час роботи або захворювання сталося у зв’язку з роботою, має надаватися необхідна медична допомога. Таким військовополоненим державою, яка утримує їх у полоні, видається медичне свідоцтво, а його дублікат передається до Центрального агентства у справах військовополонених.
Крім правових питань залучення військовополонених до робіт та охорони їхньої праці, ІІІ Женевська конвенція врегульовує тривалість робочого дня та час відпочинку.
Робочий день у військовополонених не має перевищувати тривалість робочого дня на аналогічних роботах, яка встановлена для громадян держави, що утримує їх у полоні. Військовополонені мають право на відпочинок в середині робочого дня тривалістю не менш ніж година. Один раз на тиждень їм надається безперервний цілодобовий відпочинок. Як правило, цей відпочинок військовополоненим надається у неділю або у день відпочинку, який встановлений в їхній країні. Кожному військовополоненому, який пропрацював рік, надається безперервний восьмиденний відпочинок зі збереженням плати за роботу.
У разі порушення порядку залучення до виконання робіт, питань охорони праці та відпочинку, військовополонені, відповідно до статті 78 ІІІ Женевської конвенції, мають право направляти військовому керівництву держави, що їх утримує, та представникам організацій, які спостерігають за виконанням Конвенції, прохання і скарги, які повинні розглядатися відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.
Далі буде.
читайте також:
- Про Правила поводження з військовополоненими — частина перша
- Про Правила поводження з військовополоненими — частина друга
- Про Правила поводження з військовополоненими — частина третя
- Про Правила поводження з військовополоненими — частина четверта
- Про Правила поводження з військовополоненими — частина п’ята
Володимир Пашинський, доктор юридичних наук полковник юстиції запасу.
