Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
АрміяInform публікує цикл матеріалів про військовополонених (Попередні частини — у посиланні в кінці тексту. — Ред.). Сьогодні до вашої уваги — порядок притягнення військовополонених до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.
Військовополонені перебувають під владою держави, яка утримує їх у полоні й повинні виконувати вимоги законів, статутів, наказів та інших нормативно-правових актів, що діють у збройних силах цієї держави.
З метою забезпечення порядку та дисципліни в кожному таборі військовополонених правила, накази, об’яви і повідомлення, які стосуються норм поведінки військовополонених, доводяться до останніх зрозумілою для них мовою. Їх тексти на мові військовополонених розміщуються у визначених адміністрацією табору місцях для загального ознайомлення, а необхідна кількість екземплярів надається довіреній особі.
За порушення військовополоненими діючих законів, статутів та наказів держава, що їх утримує в полоні, має право застосувати дисциплінарні та судові заходи покарання відносно порушників. Притягнення військовополонених до дисциплінарної та кримінальної відповідальності здійснюється відповідно до діючих нормативно-правових актів держави, яка їх утримує в полоні. Особливості притягнення військовополонених до дисциплінарної і кримінальної відповідальності визначені ІІІ Женевською конвенцією «Про поводження з військовополоненими». Третій розділ конвенції включає докладні правила щодо правового регулювання порядку притягнення військовополонених до дисциплінарної та кримінальної відповідальності, можливі заходи стосовно застосування покарань і порядок їх виконання.
Порушення, які скоєні військовополоненими, повинні бути негайно розслідувані. За результатами розслідування, відповідно до статті 86 ІІІ Женевської конвенції, військовополонені можуть бути притягнуті до відповідальності тільки один раз за одне і теж порушення. Дисциплінарні покарання не повинні бути нелюдяними, жорстокими та шкідливими для здоров’я військовополонених. Заборонено застосування колективних покарань за індивідуальні порушення, а також застосування тілесних покарань, тортур або проявів жорстокості.
Тривалість одного покарання не повинна перевищувати 30 днів, а з моменту винесення рішення про накладання дисциплінарного стягнення до його виконання повинно минути не більше ніж один місяць. У разі накладання на військовополоненого нового дисциплінарного стягнення термін між виконанням кожного з них повинен становити не менш ніж три дні, коли тривалість одного із стягнень становить десять і більше днів.
Дисциплінарні стягнення на військовополоненого можуть бути накладені тільки офіцером, який наділений владою як начальник табору або відповідальним офіцером, який його замінює, чи якому він передав свою дисциплінарну владу.
В інтересах підтримки порядку і дисципліни в таборі до військовополонених, які звинувачені у дисциплінарних проступках, можуть застосовуватися заходи попереднього ув’язнення. Термін попереднього ув’язнення військовополонених не повинен перевищувати 14 днів. При цьому військовополоненим повинна надаватися можливість робити щоденні фізичні вправи та перебувати на відкритому повітрі не менше ніж дві години.
З військовополоненими, які відбувають дисциплінарні покарання, не можуть поводитися більш суворо ніж з військовослужбовцями рівного військового звання зі складу збройних сил держави, що утримує військовополонених.
За втечу або здійснення спроби втечі з полону військовополонені можуть бути притягнуті тільки до дисциплінарної відповідальності. Дані дії з боку військовополоненого не повинні розглядатися як обтяжуюча обставина у випадку притягнення військовополоненого до судової відповідальності за здійснення ним правопорушень під час втечі або її спробі.
Притягнення військовополонених до кримінальної відповідальності можливе за правопорушення, які передбачені діючим на момент їх скоєння законодавством держави, яка утримує їх у полоні, або діючими нормами міжнародного права.
Під час притягнення військовополонених до кримінальної відповідальності повинні забезпечуватися гарантії судового розгляду. Відповідно до статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України правосуддя у кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у скоєні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
Військовополонені можуть бути засуджені тільки військовими судами, за винятком випадків, коли законодавство держави, яка їх утримує, надає спеціальне право цивільним судам засуджувати осіб, які належать до складу збройних сил даної держави за такі самі злочини, що були скоєні звинувачуваним військовополоненим. При цьому під час судового розгляду справи військовополонений має право на кваліфікованого захисника, адвоката, перекладача та подання апеляції і касаційної скарги відповідно до кримінально-процесуального законодавства України.
читайте також:
В усіх випадках порушення кримінальної справи відносно військовополоненого, держава, що його утримує, повинна в термін не пізніше ніж три тижні до початку слухання справи в суді повідомити про це державу, до якої належить військовополонений. Представники останньої мають право бути присутніми на судових засіданнях, крім випадків, коли розгляд справи проходить в закритому режимі. Вирок відносно військовополоненого повинен виноситися в порядку, що встановлений для військовослужбовців держави, яка їх утримує.
Засуджені військовополонені відбувають покарання в тих закладах та умовах, які встановлені для військовослужбовців держави, що їх утримує. До терміну позбавлення волі військовополоненого враховується термін попереднього ув’язнення, який застосовувався до військовополоненого під час проведення слідства.
Винесений судом вирок у відношенні до військовополоненого повинен бути доведений до представників держави, до якої належить військовополонений з вказівкою про те, чи має військовополонений можливість подати апеляцію, касаційну скаргу або клопотання про перегляд справи. Таке повідомлення надається також довіреній особі.
При розгляді порядку притягнення військовополоненого до кримінальної відповідальності важливого значення набуває питання щодо винесення смертного вироку стосовно військовополоненого за скоєння злочинів. У ІІІ Женевській конвенції відсутня заборона щодо застосування до військовополонених такої міри покарання. Водночас відповідно до внутрішнього законодавства України даний вид покарання не передбачений Кримінальним кодексом України. Відповідно до стаття 51 Кримінального кодексу України максимальне покарання, яке може застосовуватися за вчинення злочинів, є довічне позбавлення волі. Даний вид покарання встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених Кримінальним кодексом України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.
Окремої уваги заслуговує питання щодо порядку застосування зброї проти військовополонених. Відповідно до статті 42 ІІІ Женевської конвенції застосування зброї проти військовополонених, зокрема і тих, що здійснюють втечу з полону, розглядається як надзвичайний захід. В усіх випадках застосування зброї повинно здійснюватися після попередження та відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.
Далі буде.
Володимир Пашинський, доктор юридичних наук, полковник юстиції запас
