Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Коли наприкінці вересня кремлівський фюрер підписував закон про включення до складу росфедерації чотирьох українських областей, мало хто з російської «еліти» думав про його наслідки. Під аплодисменти російського охлосу держдума виконала команду «одобрямс» і «росія поповнилася новими територіями». Про те, що жодна з цих українських областей не окупована російськими військами повністю, кремлівська пропаганда вирішила скромненько промовчати.
До того ж російський обиватель і досі не в змозі повною мірою переварити своїми ватними мізками окупований ще у 2014 році Крим. Тобто в реальності це має вигляд ніби «Крим-наш», але якби «не зовсім». Порівняти таке можна з поведінкою злодія, який украв якусь річ і тепер божиться, що вона завжди йому належала. Але вкрадене все одно доведеться повертати, й неминучість покарання не дає відчути спокою.
Тому на росії, як це й заведено в тоталітарній державі, вирішили на законодавчому рівні посилити відповідальність за будь-які сумніви, що «росія поповнилася новими територіями».
Як завжди, в авангарді маразматиків стоять найвірніші путінці — «єдинороси». Саме вони першими запропонували визнати екстремістськими матеріалами всі карти, зображення та інші документи, які оскаржують «територіальну цілісність» росії. Голова комітету з безпеки держдуми пискарьов був сильно роздратований, що «такі матеріали почали активно поширюватися останнім часом і стосуються передусім Криму та Курильських островів.
Особливо «порвало» пискарьова, коли одна з мереж будівельних гіпермаркетів продавала фотошпалери, на яких Крим був зображений як частина України. Тому днями держдума в першому читанні ухвалили два показові законопроєкти.
Перший стосується закону «Про протидію екстремістській діяльності». У нього внесуть зміни — додадуть до списку екстремістських матеріалів «призначені для поширення й публічного демонстрування картографічні та інші документи й зображення, що оскаржують територіальну цілісність Росії».
Другий законопроєкт внесе поправки до кодексу адміністративних правопорушень. За поширення карт із «неправильними» кордонами росіянам загрожуватиме штраф від 1000 до 3000 рублів або арешт до 15 діб, юридичним особам — штраф до 1 млн рублів.
І тут виникають питання. Річ у тім, що коли депутати проголосують за ці закони, то під заборону потраплять усі підручники, адже на росії не встигають переписувати не тільки історію, а й географію також. Та й усю закордонну періодику доведеться оголошувати «екстремістською», адже законність імперських хотєлок кремля визнали тільки кілька країн світу. І то не країн навіть, а радше територій.
До того ж на російських урядових сайтах, зокрема на сайті кремля, росуряду та ради федерацій, мапа росії представлена без окупованих українських територій. Ось така «незручна» ситуація. Але ухвалювати маразматичні закони, які направлені на виправдання своєї злодійської поведінки, — це фірмовий стиль російських можновладців. Два роки тому вони так загралися у «скрєпоносців», що ухвалили закон, який по суті забороняє власну ж державну символіку. Але в російських реаліях загалом можна ухвалювати будь-які законодавчі акти — від «заборони сонячних променів» до «канонізації собаки путіна». Ці закони все одно не будуть виконуватися, адже росія і правова держава — це різні поняття, не тотожні. Головне — «як барин накаже»…
