Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Артилеристи окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського міцно тримають зайняті рубежі на Донецькому напрямку. Вони розуміють, що вогонь їхніх гармат дає можливість ефективніше працювати піхоті на передових рубежах.
– На підготовку та ураження цілі в нас є лише близько двох хвилин. Тому кожен повинен досконало знати свої обов’язки, – розповідає військовий Юрій. – Ми отримуємо дані про цілі, наводимося і працюємо. І так протягом усього дня. Часто відпрацьовуємо по ворогу вночі. Переважно нищимо рашистську піхоту та їхню бронетехніку. Також нерідко нашими цілями стає їхня артилерія, яку помічає українська аеророзвідка.
Варто додати, що цей колектив вже загартований боями на півдні України. Останні кілька місяців вони стримують наступальні спроби ворога на Донецькому напрямку.
– Тут зовсім інша інтенсивність боїв. Суттєво більше обстрілів зі сторони їхньої артилерії. Нам доводиться постійно бути напоготові. За один день можемо відпрацювати до десятка цілей. Часу на перепочинок майже ніколи немає, – зазначає артилерист із позивним «Тьоска».
За словами військового, аби вберегти техніку, вони її добре маскують та якісно обладнують вогневі позиції. Це дає можливість убезпечити її від пошкоджень ворожими снарядами.
– Попри усі складнощі, наш бойовий дух залишається піднесеним. Ми будемо й надалі тримати зайняті рубежі та безщадно нищити противника, наближаючи нашу перемогу, – підсумовує артилерист.
Фото автора
