Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
пригожин-«вагнер» продовжує збирати по всіх виправних колоніях свою «армію», що стає все більше схожою на якийсь радянський «штрафбат» часів Другої світової зі своїми певними «законами війни».
Перед журналістами ватажок приватної військової кампанії пафосно віщує, що в такий спосіб позбавлені волі отримують другий шанс, адже «вони за ґратами спалахнули патріотизмом, прагненням спокутувати гріхи та змити провину власною кров’ю». Все в дусі пропаганди радянського союзу, яку зараз активно відроджує путінська влада.
Цікаво, що навіть після загибелі в Україні зімбабвійського «зека» та стрілянини в новошахтинську іншого колишнього засудженого, які обидва воювали в Україні у складі банди найманців-«вагнерівців», пригожин все ще стверджує про якийсь там «героїзм».
Наприклад, «путінський кухар» на одному із прокремлівських телеканалів сказав, буцімто «особисто знав зімбабвійця і той проявляв зразкове бажання захищати росію від усіх військ НАТО та ще й ціною власного життя». Це при тому, що іноземець дуже погано розмовляв російською і просто хотів швидше вийти з буцегарні.
Що ж до резонансної події із вбивством кувалдою найманця євгена нужного, то пригожин уже навчився під час спілкування із журналістами майстерно обходити цю та інші теми. Мовляв, це «таємниця слідства» чи «давайте трошки почекаємо офіційних результатів». Із чого можна зробити висновок, що давній друг путіна має вплив на так звані слідчі органи рф і тому знає, що все це закінчиться на його користь.
Насправді пригожину вже нікого не обдурити своїми патріотичними байками. Адже розумні люди, які ще не всі виїхали з московії після оголошення мобілізації, добре бачать повернення їхньої країни до сталінських репресивно-диктаторських часів. Проте «пригожина й компанію» окупанти вже розглядають як складову офіційної влади, і тому відкрито бояться їх хоч якось критикувати.
Тим часом старожилам кремля вигідно мати вже хоч якусь «армію», бо регулярна воювати, як виявилося, вміє погано. До того ж представники російської верхівки бояться міжнародного трибуналу, що добереться й до них. Ось тоді вони й «здадуть» пригожина, шойгу та суровікіна.
Отже, поки кремлівські старці закривають очі на дії «вагнера» та кадирова, останні тишком-нишком будують власні «держави в державі», запроваджують власні неписані «закони війни». Все це збільшує шанси до неминучого розколу московії на кілька десятків феодальних князівств.
