Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
У цивільному житті Орест Круковський працював істориком Музею національно-визвольної боротьби у Львові. Йому 52 роки та з перших днів широкомасштабного вторгнення став до лав ЗСУ.
‑ Коли почалася війна, прийшов час не тільки розповідати про цю боротьбу, а й самому взяти у руки зброю. По-іншому вчинити я просто не міг, коли окупанти так нахабно почали знищувати рідну землю та наш народ, ‑ розповідає Орест.
Пів року Орест тримав оборону на східному напрямі. Тоді там велися запеклі бої. Та попри постійну небезпеку, йому вдавалося залишитися неушкодженим.
27 вересня, у свій День народження, Орест разом із побратимами пішов у наступ. Завданням було звільнити тимчасово окупований Лиман. І наші армійці за кілька днів виконали його, от тільки Ореста з ними не було через важке поранення, яке він зазнав під час мінометного обстрілу.
— Відчув лише тупий удар у стегно, як виявилось згодом, це були 9 уламків. Полилася кров. Зупинити її самотужки мені не вдавалося. Я розумів, що це може бути і кінець… Та на допомогу прийшов побратим. Він наклав мені турнікет. За лічені хвилини, наче нізвідки, з’явилася автівка з нашими військовими і лікар, який надав мені першу допомогу, ‑ пригадує військовослужбовець.
Розбитою ґрунтовою дорогою захисника везли до Краматорська. На шляху до лікарні він втратив близько двох літрів крові. Ніхто не знав, чи встигнуть довезти.
Встигли. Він переніс кілька операцій у Краматорську та Дніпрі. З ран чоловіка витягнули усі уламки. Але стало зрозуміло, що Орест не відчуває ноги. Лікарі припустили, що чутливість можна відновити, але потрібна дуже хороша реабілітація. Евакуаційним потягом захисника доправили до Львова.
Місяць Орест проходить реабілітаційні заходи у Національному реабілітаційному центрі «Незламні». Він щодня по кілька годин наполегливо займається з спеціалістами центру. У нього починають з’являтися успіхи — чутливість у нозі почала відновлюватися.
Фахівці з реабілітації наголошують, що дуже важливо — встановити ціль, до якої рухаються пацієнт з командою. Адже найефективніше відновлення відбувається тоді, коли людина усвідомлює для чого це їй. У випадку з нашим героєм, це працює на всі сто відсотків. Адже наш незламний воїн має мету ‑ відновитися і ходити, аби знову повернутися на фронт та вигнати окупантів з рідної землі.
