«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Сьогодні виповнилось 154 роки від часу заснування у Львові Товариства «Просвіта». Впродовж десятиліть воно об’єднувало найкращих синів і дочок України під смолоскипом свободи.
Для створення статуту Товариства у березні 1868 року сформували Комітет із представників академічної молоді. Результатом їхньої активної праці стало те, що 2 вересня 1868 року Міністерство освіти дозволило заснувати Товариство «Просвіта». Цей дозвіл став підставою для скликання у Львові першого загального збору. Організаційні роботи доручили конституційному комітетові, який очолив професор Академічної гімназії Анатоль Вахнянин. Загальний збір скликали 8 грудня 1868 року в залі Міської Стрільниці.
Товариство з’явилося на противагу антиукраїнським та москвофільським течіям у тогочасному культурному житті Галичини. На чолі його стояли народовці, які намагалися мирно співіснувати з офіційною австро-угорською владою, розвиваючи при цьому українську громаду. Саме тому на Західній Україні товариство мирно проіснувало цілих 70 років.
Зовсім інакше складалася доля «Просвіт» на Наддніпрянщині. Вони були дозволені лише в деяких містах: Катеринославі (1905–1916), Одесі (1906–1909), Кам’янці-Подільському (1906–1916), Києві (1906–1910), Чернігові (1906 — 1911), Житомирі (1907–1912), Миколаєві (1907–1924). На Дону утворилась новочеркаська «Просвіта» (1907–1913). Усі вони одразу зайняли опозиційну до царського уряду позицію і за кілька років були заборонені.
Справжній вибух просвітянського руху відбувся з початком революційного 1917-го. Українська Центральна Рада поклала на Товариство обов’язки, які зараз виконує управління культури. Принципова відмінність полягала лише в тому, що мережа «Просвіт» в УНР доходила не тільки до волосних центрів, як зараз до центрів громад доходять управління культури, а і до кожного великого села. Саме через «Просвіту» найяскравіше було видно єдність українського народу від Карпат до Кубані та його окремішність від народів польського та російського.
Українська Народна Республіка — держава, яку створила інтелігенція, тому сміливо можна стверджувати, що до 1921 року в тих містах, містечках і селах, де діяли «Просвіти» й була реальна влада УНР. «Просвітяни» — тисячі вчителів, панотців, студентів, лікарів, підприємців, службовців, які показали нам приклад того, що не слова, а віра й тяжка праця творять націю та державу.
Зусиллями діячів Товариства зводилося на ноги українське громадянське суспільство, народжувалася сучасна нація: засновувалися різноманітні спілки та рухи, масово відкривалися бібліотеки, школи та публічні читальні, працювали курси навчання для неписьменних, друкувалися книги та підручники. Було започатковано діяльність народного театру, музеїв та друкарень, різних курсів і шкіл. Проводилися народні свята, з’їзди і краєзнавчі походи. Вихована «Просвітою» патріотична молодь у найтяжчі роки визвольних змагань взяла до рук зброю для боротьби за незалежність України.
Після окупації «совєтами», вже до 1925 року діяльність Товариства в усрр була припинена, а 1939-го, після приєднання до срср західних областей України, «Просвіти» згорнули і там.
Сучасна «Просвіта» в перші роки свого відродження під назвою «Товариство української мови імені Тараса Шевченка» чи не найбільше посприяла проголошенню Незалежності. Як і в ХІХ столітті, це була перша громадська організація національно-патріотичного спрямування. Зокрема, перше Товариство української мови почало організовуватися у Львові під орудою Романа Іваничука ще в 1987 році. У 1988-му засноване Товариство української мови в Києві при Спілці письменників.
Зважаючи на історичний досвід, ТУМ (від 1991 року — Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка) займало послідовну антимосковську позицію і діяло, захищаючи національні інтереси України, навіть у час, коли українська влада вважала росіян «братнім народом».
До просвітян знову почали прислухатися у 2014 році, коли одвічний ворог України показав своє справжнє обличчя. Адже саме в часи, коли боротьба за українську ідентичність, українську державність виходила на перший план, суспільна значущість товариства зростала в рази. Виховання національної свідомості українця було основною причиною створення «Просвіт» і в 1868 році, і в 1906, 1917, 1988 роках, і крізь роки залишається головною метою діяльності Товариства.
Нині, у нелегкий час боротьби за українську державність і територіальну цілісність, у час широкомасштабного вторгнення росії в Україну, просвітяни зі зброєю в руках воюють у лавах ЗСУ та територіальної оборони, займаються волонтерською діяльністю.
Читайте також: «Сто днів Широкої війни»
Очевидно, що просвітянські форми і методи роботи, загартовані поколіннями патріотів, мусять розвиватися в ногу з часом, адаптуватися і модернізуватися новітніми технологіями. Переконаний, що після нашої перемоги до лав просвітян долучиться чимало українських захисників, щоби своїм прикладом та ініціативами зарядити якомога більше громадян нашої держави, щоб будувати потужний український світ. Адже «Просвіта» — це більше, ніж громадська організація. Це спосіб життя і мислення кожного свідомого українця.
