Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Не минуло й дев’яти місяців з початку повномасштабного вторгнення, як російські переможні реляції змінилися на більш обережні прогнози. А поки кремлівські пропагандисти підбирають слова та чекають на надходження нової методички, навіть самим «упоротим путінцям» стає зрозуміло, що та сама «маленька переможна війна» під назвою «спецоперація» таки «йде не за планом».
Тим більше, що мимоволі це щоразу підтверджують регіональні «князьки», яких на росії називають губернаторами. То очільники регіонів проговоряться про кількість загиблих, то в місцевій пресі «спецоперацію» назвуть «війною», а то й того гірше, «кишенькові опозиціонери» починають вголос виказувати своє невдоволення кремлівською владою. Звісно, російській владі дедалі важче задурювати голову своєму охлосу, адже реалії дуже відрізняються від офіційної телекартинки з федеральних каналів. Найпершими почали прозрівати мешканці прикордонних з Україною російських територій. Адже саме вони першими побачили ешелони з понівеченою військовою технікою «другої армії світу», лікарні, забиті вщерть пораненими «витязями», та відчули сморід вагонів із «чорними пакетами».
А тут ще й кремлівський фюрер 19 жовтня ввів «середній рівень реагування» в окупованому Криму та прикордонних з Україною регіонах — краснодарському краї, білгородській, брянській, воронезькій, курській та ростовській областях. Слід зазначити, що це останній ступінь мобілізації перед військовим становищем.
Після цього губернатор білгородщини гладков розповів, що в області приступили до встановлення захисних споруд. Вони являють собою лінії великих бетонних блоків пірамідальної форми. А в листопаді в Білгородській області почали зводити другу систему оборонних споруд на кордоні з Україною. Гладков назвав її новою «засечной чертой».
А тепер нове повідомлення з російської білгородщини порадувало російського обивателя. Той самий гладков повідомив, що в білгородській області створять загони територіальної оборони.
«Формуємо кілька батальйонів тих, хто за станом здоров’я або в рамках віку не може бути призваний до армії, але має бойовий досвід і велике бажання, у разі необхідності, стати на захист свого рідного дому і своєї сім’ї», — відрапортував білгородський губернатор.
Також відомо, що за вісім місяців з початку вторгнення влада білгородщини витратила близько 13 млрд рублів на цілі та завдання, «пов’язані з війною». Утім, як розкрадаються кошти на росії, відомо всім, адже російська влада завжди насамперед опікувалася власною кишенею.
Отже, менш як за дев’ять місяців російська реальність пройшла шлях від пафосного «Київ за три дні» до створення лінії захисних споруд і загонів територіальної оборони. І це тільки початок…
