За своїм змістом вони різняться настільки гранично, що свідчать про два цілковито протилежні, абсолютно несумісні між собою світогляди. Українське «Ніколи знову!» постало…
АрміяInform продовжує серію публікацій, присвячених сержантському корпусу Збройних Сил України. Наші кореспонденти мали можливість поспілкуватись із головним сержантом ЗСУ головним майстер-сержантом Олександром Косинським.
Хто сьогодні в нашому війську приходить на заміну досвідченим сержантам? Що вплинуло на спроможності навчальних центрів, як нині мають готувати військовослужбовців? Та як вибудовувалась «оперативно-бойова вертикаль сержантського складу» в теперішніх умовах?
Про це читайте в нашому матеріалі.
«У тих, кого ми намагаємося замінити, були вкладені не тільки знання, а і час»
– Більшість сержантів, яких ми весь цей час готували, які були живими свідками нашої реформи, які проходили різні рівні підготовки і здобували досвід, які були носіями духу сержантського корпусу – у перші 2-3 місяці з початку широкомасштабного вторгнення внаслідок інтенсивних боїв багато з цих сержантів ми втратили. Особливо на рівні відділення-взвод-рота. Ці сержанти або загинули, або зазнали поранення. Це той кадровий потенціал, який ми створювали, на який надіялися, і який себе проявив у перші важкі 2-3 місяці після початку широкомасштабного вторгнення, – розповідає Олександр Косинський.
За його словами, замість тих сержантів до лав сержантського корпусу приходять нові люди:
– Зокрема, це солдати-контрактники, які проявили під час боїв відповідні якості, відкрилися як лідери, показали свою стресостійкість. Тобто, вони є достойними кандидатами на сержантські посади. Також до війська приходять мобілізовані військовослужбовці. Це і ті, які вже колись служили і отримали сержантські звання раніше, це і солдати, які раніше не служили у ЗСУ, але пройшли підготовку, потрапили в бойові умови, проявили себе і теж стають на сержантські посади… Але в тих, кого ми намагаємося замінити, були вкладені не тільки знання, а і час. Неможливо виростити дерево за один день. Має пройти певний час.
І це головний сержант ЗСУ вважає найголовнішим викликом.
«Війна – каталізатор розвитку особистих якостей будь-якого лідера»
– Треба визнати, що під час війни процес цей (заміни досвідчених кадрів. – Ред.) триває набагато швидше. Бо війна – каталізатор розвитку особистих якостей будь-якого лідера. Але, крім якостей, треба, щоб були і потрібні знання. Етап за етапом людина має виходити на певне розуміння: що ж таке сержантський корпус, хто такий сержант, яка наша сержантська місія?.. Хочу сказати про ще один виклик. Коли почалося широкомасштабне вторгнення, то з навчальних центрів, зокрема, сухопутної компоненти, були створені бойові підрозділи – ротні, батальйонні тактичні групи, куди увійшли професійні інструктори. І вони почали використовуватись не як методисти, які можуть підготувати сотні, тисячі воїнів – а як бойові одиниці, – зазначає головний майстер-сержант.
Він погоджується, що спочатку в цьому була потреба – військ не вистачало, мобілізація ще тривала:
– Наприклад, батальйонна тактична група одного з навчальних центрів брала активну участь у обороні Чернігівської, Київської областей… Частину наших інструкторів ми при цьому втратили, частина – досі перебуває у складі бойових військових частин або батальйонних тактичних груп. Це все впливає на спроможності навчальних центрів, які нині мають готувати і мобілізованих, і сержантів. Неможливо підготувати професійного сержанта без іншого професійного сержанта, який має компетенції інструктора.
«Основна робота – це підтримка сержантської вертикалі»
– Ми чітко знали, що повинні робити на рівні відділення-взвод-рота-батальйон-бригада. А от що стосується оперативного, стратегічного рівнів сержантського складу – це посади головних сержантів органів військового управління – тут ми мали певний досвід, який здобули під час ООС, але не побудували до кінця цю систему. І коли почали формуватись угруповання військ, які нині ведуть бойові дії, то в деяких з них не було головних сержантів цих угруповань. Або якщо головні сержанти командувань видів та родів військ, оперативних командувань й були призначені головними сержантами угруповань, то деякі не до кінця розуміли, що саме вони повинні робити, які функції виконувати, не мали відповідного досвіду. Тому нам довелось цю «оперативно-бойову вертикаль сержантського складу» створювати після широкомасштабного вторгнення і налагоджувати роботу головних сержантів угрупувань. Завдання побудувати таку вертикаль і забезпечити ефективну роботу сержантського корпусу на всіх рівнях було визначене особисто Головнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм Залужним, – уточнює головний сержант ЗСУ.
Він наголошує, що за цим напрямком також дуже плідно працює із заступником Головнокомандувача ЗСУ генерал-лейтенантом Євгеном Мойсюком.
– Заради налагодження цих процесів у квітні місяці я особисто відбув у оперативно-стратегічне угруповання військ «Хортиця», де до кінця червня виконував обов’язки головного сержанта цього угруповання. За цей час укомплектував головними сержантами всі угруповання меншого рівня, які входили до «Хортиці». І ми налагодили таку систему роботи: з кожним із головних сержантів попрацювали у військових частинах на передній лінії, у бригадах кадру, резерву. Також побудували певні вертикалі, знайшли гідних людей на посади головних сержантів військових частин. І нині у всіх оперативно-стратегічних угрупованнях військ у нас є по головному сержанту угруповання, які безпосередньо працюють з командувачами. І на всіх рівнях угруповань оперативного та оперативно-тактичного рівнів також є головні сержанти. І вже чітко вимальовуються напрямки роботи, де треба працювати. А основна робота – це підтримка сержантської вертикалі, забезпечення того, щоб головні сержанти військових частин та підрозділів були на своїх місцях і виконували свої функції. Тобто, надання допомоги у вирішенні всіх проблемних питань, підтримання їх саме як головних сержантів. Загальними ж напрямками роботи всієї сержантської вертикалі є підтримка бойового духу рядового та сержантського складу бойових підрозділів, підготовка солдатів і сержантів, забезпечення належної військової дисципліни, – підбив підсумок Олександр Косинський.
