Стабілізація та повільне відновлення 2024 рік — третій рік широкомасштабної війни — минув під знаком стабілізації української економіки. Після падіння…
Ми продовжуємо серію матеріалів, присвячених реформі сержантського корпусу ЗСУ.
Наскільки наші сержанти виявились готовими до широкомасштабного вторгнення? Та які зміни будуть внесені у програму підготовки сержантського корпусу? Про це наш кореспондент говорив із головним сержантом ЗСУ головним майстер-сержантом Олександром Косинським.
«Попередня професійна підготовка нашого сержантського складу здійснювалася правильно»
— Головні сержанти видів та родів військ, з якими я спілкувався, деякі офіцери, наші західні партнери і я особисто — ми всі стверджуємо, що попередня професійна підготовка нашого сержантського складу здійснювалася правильно. Що все було організовано за потрібними напрямками. Але маємо враховувати, що в нас були дуже стислі терміни для підготовки сержантського складу, зокрема, за базовим рівнем. Стислі, бо в нас бойові підрозділи постійно на ротації перебували: відновлювались, доукомплектовувались, злагоджувались і знов виконували бойові завдання, — розповідає Олександр Косинський.
За його словами, курс лідерства базового рівня, який повинен закласти в сержанта фундамент його характеру та потрібні якості, у країнах НАТО в середньому триває три місяці.
— У нас же на цей курс відводився один місяць. А якщо казати про фахову складову, де сержант вчиться на командира відділення, розрахунку — вона також у країнах Альянсу триває три місяці. У нас — два або два з половиною. У результаті програма підготовки базового рівня була настільки насиченою, що там не тільки курсанти за місяць максимально виснажувались, а й інструкторам було складно. Також треба врахувати, що ми не приділяли достатньої уваги тому, щоб сержант був готовий замінити офіцера, — уточнює головний сержант ЗСУ.
Він додає, що, звісно, вчили командира відділення його обов’язкам, готували до того, що він повинен робити, якщо буде головним сержантом взводу.
Треба надавати більше годин на тактичну та вогневу підготовку
— Так само головному сержанту взводу ми давали розуміння, що повинен робити командир взводу. Але нині ми знаємо, що треба було більш інтенсивно готувати сержантів, щоб вони були в змозі замінити офіцера. Тобто вчити за принципом «Ти неодмінно будеш заміняти офіцера». Бо під час такої війни частина молодшого офіцерського складу вибуває зі строю, і сержанти зобов’язанні їх заміщувати. І це відбувається на рівні взводу і навіть на рівні роти та батареї. Цьому треба було вчити ще більше, — зазначає головний майстер-сержант.
Він наголошує, що також треба було більше надавати годин на тактичну підготовку, на вогневу — для удосконалення безпосередньо питань управління, коли сержант управляє підрозділом у бою:
— Коли він управляє маневром і вогнем. Тобто розуміє, що таке система вогню, що таке управління вогнем під час бою. І ще один момент — раніше підрозділи залучалися в район операції Об’єднаних сил на 6–8 місяців і потім у них був етап виходу звідти, далі — відпустки, відновлення. І дуже маленький проміжок часу залишався, щоб солдатів і сержантів направляти на різні види підготовок. Тому охоплення того особового складу, який треба готувати, було недостатнім. По-перше, спроможності наших навчальних центрів не дозволяли одразу всіх туди прийняти. По-друге, у самих підрозділах військових частин не було достатньо часу, і вони не могли усіх одразу відправити у цей місяць. По-третє, останні роки почалася тенденція плинності особового складу. Тому важко було забезпечити 100-відсоткову підготовку сержантського складу. У майбутньому важливо зробити так, щоб люди залишалися на службі довготривалий період, щоб ми могли планово та систематично готувати сержантів рівень за рівнем, з року в рік. Накопичуючи тим самим професійно підготовлений ресурс та вдосконалюючи професійну компетентність сержантів на основі попередньо набутих ними знань, умінь, навичок та досвіду. Щоб у військах та силах потреба в підготовці не вимірювалася тисячами військових на рік, а зменшувалася і покривалася за річний цикл спроможностями наших навчальних військових частин. Так, це залежить від багатьох чинників. Насамперед, чи перейдемо ми після перемоги до мирного порядку повсякденної діяльності військ і сил, чи забезпечить держава належне соціальне забезпечення у післявоєнний період, щоб тисячі досвідчених солдатів і сержантів продовжили службу у ЗСУ за довгостроковими контрактами.
читайте також:
Закладали в наших сержантів новий менталітет, суть якого: не боятись особисто ухвалювати рішення
— Збільшити охоплення максимальної кількості підготовлених сержантів у тих реаліях, які були на той момент, ми намагалися вирішити різними способами — направляли мобільні тренувальні команди, які проводили у військових частинах виїзні курси лідерства. Ми зробили так, що військова частина могла фахово готувати сержантів, і вони до навчального центру приїжджали лише для складання іспитів, так би мовити, складали вихідний контроль за сержантським фахом екстерном, отримували сертифікат. І за завданням Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного ми навіть розгорнули суміщені курси підготовки, які включали одразу два компоненти — блок лідерства і фах. Ці курси повинні були нам дозволити у швидшому темпі готувати військовослужбовців для частин бойового компоненту, що безпосередньо залучалися до ведення бойових дій… Ми закладали в наших сержантів новий менталітет, суть якого: не боятись особисто ухвалювати рішення, не боятись озвучувати їх своїм командирам і завжди мати свою точку зору, виходячи зі свого досвіду і того, чому тебе навчили, — зауважує Олександр Косинський.
Він каже, що варто не забувати про принцип децентралізованого управління, коли командир сержанту поставив широке завдання, а в його рамках сержант має ухвалювати рішення і управляти особовим складом.
— Це головне, чому ми навчали сержантів. І воно свої плоди принесло. Після перемоги, звісно ж, ми побудуємо процес, який дозволить забезпечувати підготовку сержантів у необхідній кількості і в необхідні терміни. Але впровадження питань, що сержант у будь-який момент має бути готовим взяти на себе відповідальність з управління підрозділом, виконання бойового завдання — це ми вже врахували для майбутньої підготовки. Розвиток їхнього тактичного мислення, особливо в критичній обстановці, коли йде бій — це все ми нині впроваджуємо в систему підготовки. За рішенням Головнокомандувача ЗСУ його заступник генерал-лейтенант Євген Мойсюк опікується цим питанням разом з начальником Генерального штабу. І зараз за цими напрямками ми розгорнули низку короткострокових курсів підготовки сержантського складу, які конкретно враховують потреби цієї війни, — підбив підсумок головний сержант ЗСУ.
Фото з особистого архіву Олександра Косинського
