Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Дев’ять місяців знадобилося населенню російської федерації, щоб нарешті почати підозрювати, що «спецоперація» йде не за планом. Цьому неабияк посприяли поразки їхньої «другої армії паралельного світу» та «часткова» мобілізація, від якої навіть звиклий до майже всього російський охлос впадав у ступор.
Тому дедалі частіше почали з’являтися певні думки щодо дипломатичного врегулювання «українського питання». Поки офіційний кремль вже не криючись благає своїми нав’язливими натяками про перемовини, пропагандистські канали тим часом також почали готувати свою аудиторію до «дипломатичного врегулювання». Відверто скажемо, виходить у них це, як завжди, кострубато. Уявіть, як важко усій цій соловйовсько-скабєєвсько-кисильовській кодлі, яка пафосно заявляла про «Київ за три дні» та «весь світ у труху», сьогодні розповідати про те, що «будь-які війни неодмінно закінчуються перемовинами» і про те, що «треба домовлятися». У цьому контексті навіть згадують Хасав’юртівські угоди від 31 серпня 1996 року, після яких на території Чечні припинилися військові дії та федеральні війська були виведені з території республіки. До цього на росії ці угоди згадували лише зі словами «ганебні» та «поразка». «Перевзуті в повітрі» кремлівські пропагандисти сьогодні їх називають «необхідними» і «потрібними».
Що було після Хасав’юртівських угод, певно, пам’ятають усі: за три роки путін під оплески російського охлосу «промичав» щось про «будєм мочіть у сортірах» і розпочалася нова війна, після якої Чечня стала суб’єктом росфедерації.
Сьогодні зрозуміло, що росії перемовини потрібні як пауза, під час якої буде проведена нова хвиля мобілізації та переозброєння для подальшої ескалації конфлікту. До того ж через перемовини путінці сподіваються уникнути Міжнародного трибуналу. Тобто такий собі «договірняк» в кремлівському стилі. Мовляв, ми тут трохи були не праві, але вже все владнали, тому давайте все забудемо і будемо жити дружно.
До того ж настрої російського населення (не можу називати їх народом) також змінилися в бік дипломатичного врегулювання. Про це говорять результати соцопитувань, які проводилися на росії. Якщо ще в липні цього року проти дипломатичного врегулювання виступали 57% громадян, а за — 32%, то в жовтні уже 55% росіян хочуть перемовин, а продовження війни — лише 25%. Ці результати, які проводила федеральна служба охорони, оприлюднило видання «Медуза». Слід зазначити, що вони збігаються з даними жовтневого опитування «Левада-Центру». У ньому «за» та «швидше, за» мирні переговори виступили 57% респондентів; «за» та «швидше, за» продовження бойових дій — 27%.
Фахівці відмічають, що таке «миролюбство» росіян почало швидко зростати після оголошення мобілізації 21 вересня. Поразки в Харківській та Херсонській областях і різке збільшення втрат (яких офіційно немає) росармії також не сприяли підвищенню войовничості ZомбоVаньків. А тому «ми всєх побєдім» різко змінилося на «нада пагаваріть».
Звісно, Україна, як ніхто інший, пам’ятає про те, що будь-які договори з росією не коштують навіть паперу, на яких вони написані. Тому позиція тверда — виводити свою солдатню за кордони 1991 року і сідаємо говорити про репарації.
А поки путінці гадають, як пояснити такий «копняк під свій скрепний зад» своєму населенню, російський охлос дедалі більше впадає в депресію. Цьому неабияк сприяють і «недіючі» санкції, і кількість гробів, які надходять у російську глибинку, і відсутність перемог та чіткої цілі, задля чого такі жертви. Слід зазначити, що підтримка путіна серед росіян ще зберігається на досить високому рівні, щоб не зважати на суспільну думку. Але тенденція зниження «одобрямсу» говорить про те, що вже незабаром кремлю все ж доведеться дослухатися до думки свого охлосу, адже російський бунт, як писав пушкін, «безглуздий і нещадний». Тому, як пише The Moscow Times, близькі до Кремля джерела визнають, що зараз «ситуацію краще не підігрівати і не дратувати людей зайвий раз». У зв’язку з цим державні та провладні ЗМІ вже отримали рекомендації «не педалювати тему війни», а зосередитися на «більш позитивному порядку денному».
