Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Мабуть, ні для кого вже не таємниця, що злочинна та єретична ідеологія «русского міра» виникла саме в середовищі російської православної церкви, структурним підрозділом якої є українська православна церква московського патріархату.
Чи не в кожній промові московський патріарх кіріл ґундяєв, як мантру, повторює свій улюблений слоган: «Украина, россия, беларусь — вместе мы святая Русь». Посилається при цьому на українського святого першої половини ХХ століття — преподобного Лаврентія Чернігівського. Проте Лаврентій Чернігівський цих слів ніколи не казав. Ба більше, він ніколи не визнавав влади московського синоду й був одним із лідерів опозиційного щодо московського патріархату церковного руху «Істинно-Православна Церква» (ІПЦ) на Чернігівщині.
Виявляється, ці слова були приписані преподобному Лаврентію в 1994 році скандально відомим «схіархиєпископом» Херувимом (Дегтярем). Цей «діяч» російського православ’я був одним із перших, хто на початку 1990-х років почав поширювати сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія Распутіна. Також він був причетним до поширення пропаганди проти ідентифікаційних кодів і псевдопророцтв про те, що «россия вместе со всеми славянскими народами и землями составит могучее царство», яке переможе керовані «антихристом» країни заходу.
У книжці Дегтяря про Лаврентія Чернігівського, виданій 1994 року «русским духовным центром» у москві, є такі слова: «Киевская Русь была вместе с великой россией. Киев без великой россии и в отдельности от россии немыслим ни в каком и ни в коем случае… Как нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа — это Един Бог, — так нельзя разделить россию, Украину и белоруссию. Это вместе святая Русь». Нескладно переконатися, що в жодному попередньому виданні житій і повчань прп. Лаврентія Чернігівського таких слів ніколи не було.
«За цими словами насправді криється неправославна єретична теорія, згідно з якою земні державні утворення росія, Україна і білорусь прирівняні до єдиної і неподільної Святої Трійці — Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. З погляду православної теології це є нічим іншим, як богохульством і єрессю, які зазіхають на основний догмат православного віровчення — про єдність Божественної Трійці, яка є єдиним і одним Богом по сутності, але троїчним в Іпостасях, що не зливаються між Собою і водночас є нероздільними у єдиній Сутності», — твердить відомий релігієзнавець Сергій Шумило.
З приходом до влади в росії путіна гасла про «єдіную святую Русь», «єдіноє цивілізационноє пространство», «єдіний русскій мір», «єдиниє духовниє скрєпи» тощо набувають системного характеру й беруться на озброєння не лише російською православною церквою та її одіозним діячем, нинішнім патріархом кірілом ґундяєвим, але й владними структурами та спецслужбами рф. Маніпуляції московського патріарха днями викрив у своєму ґрунтовному дослідженні «Фальшиві „пророцтва“ як виправдання війни: сектантські містифікації московського патріарха кіріла» кандидат історичних наук і доктор теології Сергій Шумило.
У суботу ввечері суспільство сколихнула новина, що в Києво-Печерській Лаврі на 262-й день повномасштабного російського вторгнення моляться за росію. На оприлюдненому священником ПЦУ і кандидатом богословських наук Михаїлом Омельяном відео — фрагмент співу про Богородицю, який уже щонайменше десять років виконують півчі в храмах московського патріархату по всій Україні. Мені особисто кілька разів доводилося його чути в церквах макарівського вікаріатства упц мп на Київщині. До території цього підрозділу церкви окупанта входять Бучанський і Фастівський райони Київської області, які сильно постраждали в перші дні вторгнення і де встановлено факти співпраці представників упц мп з ворогом.
У цьому російському (а не церковнослов’янському) творі — типовому пропагандистському тексті «русского міра» є, зокрема, такі рядки:
«И „Донская“ Ты, и „Казанская“,
И „Почаевская“ — все со мной,
Ты „Владимирская“, „Валаамская“
И „Державная“ над страной.
По московии, белоруссии,
И по Киевской стороне,
По Уралу, Сибири, Кавказу,
Освящаются храмы Тебе.
…
Звон плывёт, плывёт над Россиею,
Пробуждается Матушка — Русь.
Матерь Божия спасёт Россию,
Возрождается Матушка Русь!»
Нескладно побачити, що в ньому Київщину та Почаїв на Тернопільщині показують як єдиний з Уралом, Кавказом, білоруссю та московією простір держави росії (!)
Вочевидь це не поодинокий приклад. Почувши таку ахінею в церкві, адекватні люди просто перестають її відвідувати. Саме тому звичайна кількість парафіян, або, як вони самі себе називають на московський лад, «прихожан», храмів московського патріархату в Україні майже всюди становить «десять бабок». Але такої кількості відвідувачів церков адептам «русского міра» в рясах цілком вистачає, щоб тримати в духовній окупації цілі міста й села та створювати «картинку про утиски» для російських змі, якщо раптом чергова громада наважиться заговорити про перехід парафії до помісної Православної церкви України.
Але повернімося до співів. Виконують їх півчі, тобто — миряни. Священники, які читають Закон Божий, формально «не винні». Саме це є головним аргументом упц мп, яка після оприлюднення скандального відео та заяви СБУ про початок розслідування інциденту почала виправдовуватися.
«Прихожани» церков упц мп стверджують, що всі ці «руськомірські» співи виконували повсюдно аж до 24 лютого цього року, незважаючи на те, що війна з росією триває від 2014 року. Потім нібито було якесь розпорядження від вищого керівництва — не співати. Та навіть зараз окремі храми ігнорують його, свідком чого й стали 12 листопада випадкові відвідувачі Києво-Печерської Лаври.
«Такої творчості в мп за останні роки наплодилося, як сміття», — зауважує Сергій Шумило. Службі безпеки України вочевидь варто детальніше проаналізувати «літературну творчість» цього явно ворожого підрозділу. А РНБО мала б уже давно заборонити чи принаймні призупинити на час воєнного стану діяльність упц мп як структури, що загрожує національній безпеці України. Адже чимало священників та ченців цього підрозділу рпц вже затримані як диверсанти або втекли в росію під час контрнаступу Збройних Сил України.
Справді, підносити молитви за «мір з россієй» чи «у складі росії» або за Перемогу України — залежить від священника. До останнього триматися за московський патріархат і чекати на «освободітєлєй» чи разом із громадою переходити до ПЦУ і боронити Україну — також його вибір. Проте мене, як і о. Михаїла Омельяна, дивують не так священники церкви окупанта, як люди, які відвідують богослужіння в храмах упц мп, чують молитви за росію і мовчать… Або цинічно продовжують захищати батюшок-прислужників «русского міра» та їхню антиукраїнську диверсійну мережу. Невже не тьохкає серце й не болить душа від того, що зробили російські окупанти з благословення російської православної церкви в Бучі, Бородянці, Андріївці, в Маріуполі, на Харківщині та на інших тимчасово окупованих територіях?
Поки наші захисники Батьківщини віддають свої життя, захищаючи державу і народ, упц лукаво розповідає, що вона вже ніби не мп і подекуди намагається змити із себе кров невинно убієнних українців збиранням гуманітарної «допомоги»…
***
У 1775 році московський прислужник, архімандрит Запорожжя Володимир Сокальський, вийшовши з церкви в повному священицькому вбранні, з хрестом, умовив запорожців не чинити збройного опору російським військам, які прийшли, щоб зруйнувати Січ та анексувати Вольності Війська Запорозького Низового. Схоже, що й цього разу завданням московської церкви було й залишається — приспати українців, відмовити їх від спротиву «єдіноутробним братьям», зробити можливою ліквідацію української державності. І що більше відкривається фактів про злочинну діяльність упц мп — то міцніше переконання у правильності таких висновків.
