Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Таку назву має нова книжка чернігівського публіциста та громадського діяча Василя Чепурного. Упродовж перших ста днів від 24 лютого він перебував на рідній Чернігівщині — в час окупації та звільнення області. У міру сил вів щоденник та робив нотатки в соціальних мережах, які вже влітку літературно опрацював і вирішив видати.
Записи упорядковані хронологічно від першого до сотого ранку Широкої війни. Власне, термін «Широка війна» запропонований автором для тієї частини російсько-українського конфлікту, що розпочався після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Хоча Василь Федорович не шкодує й інших означень для цієї новітньої війни — вітчизняна, всенародна, Велика… Зізнаюся, що мені, як читачеві, не вистачало, окрім нумерації від першого до сотого дня, ще й календарної дати. Постійно доводилося згадувати-рахувати, який то був день та місяць. Але це єдине зауваження, що хотілося б висловити авторові. В усьому іншому наші серця билися в унісон. Ми однаково відчували-співпереживали-змальовували в пам’яті події, що назавжди змінили Україну та всіх українців.
Дуже цікавим у книжці є опис подій, що відбувалися на Чернігівщині, які значно доповнюють ту інформацію, що побутувала у ЗМІ. Хоча автор називає назагал далеко не всі імена Героїв, що зрозуміло, адже війна триває. Переконаний, що з часом ці записи стануть цінним мемуарним джерелом для дослідників війни.
Автор, як знаний громадський діяч, почесний голова чернігівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка та заступник голови обласної організації Народного Руху України, який упродовж багатьох років був у авангарді націєтворчих процесів на Сіверщині, подає власне обґрунтування неминучої Перемоги України. Власне кажучи, вірою в нашу Перемогу просякнутий кожен рядок книжки, а кожен щоденниковий запис наприкінці підкріплений ще й біблійно-філософськими образами й аналогіями, які підсвідомо відчував і відчуває кожен, хто вболіває за рідну землю. Виписати це на папері може лише людина непересічного таланту, якою безумовно є Василь Чепурний.
Уважний читач помітить, що окремі дні війни, описані у книжці, мають ще й доповнення-узагальнення з підзаголовками «Хроніки Широкої війни». Це записи з фейсбук-сторінки автора, яких чекали щодня його друзі, як промінчик надії з обложеного Чернігова. Перші повідомлення про початок вторгнення, перші втрати і перемоги, зведення з фронту, оповіді свідків та бійців спротиву, спостереження про життя у блокадному місті, вигнання окупантів з Чернігівської області та її поступове повернення до нормального життя — про все це можна прочитати у книжці.
Немало автор наводить й історичних паралелей, адже для абсолютної більшості українських патріотів, які, як і Василь Чепурний, стояли біля витоків відновлення державної незалежності України, Широка війна з росією була лише питанням часу. Замість епілогу автор подає пророчий вірш поета-дисидента, члена УНА-УНСО Анатолія Лупиноса, написаний 1990 року:
Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів — суцільний живопліт.
Волога цвіль Європлоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде… після.
Життя триває. Точиться війна.
На переконання автора «Ста днів Широкої війни», 24 лютого 2022 року — початок розпаду росії і народження Великої України, якої Слава стане поміж народами. Як і автор вірю, що саме так і буде!
