Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Степи в північній Херсонщині з висоти пташиного польоту нагадують строкату ковдру, яка поділена на рівненькі прямокутні поля, де розділовими лініями слугують лісосмуги. Сховатись у такій місцині дуже важко, хіба в згаданих тоненьких смужках акацій і яворів, які ростуть там. Підступне око ворожих розвідувальних безпілотників бачить усе, тому ховатись, а головне маскуватись — потрібно дуже ретельно.
В одній із таких лісосмуг причаїлись декілька САУ-шок (самохідних артилерійських установок. — Авт.) 2С1 з «квітковою» назвою «Гвоздика». На ці позиції установки переїхали ще коли ледь сіріло. А як добре розвиднілось, то там, де мала б стояти техніка, немов росли корчі і чагарники, з яких тільки трохи стирчали артилерійські стволи. Навіть впритул було важко помітити, що тут сховалась «самохідка», і це зовсім не густі кущі молодої яворини, а бойова позиція розрахунку.
— Кожна установка завантажена повним боєкомплектом і готова вести бій, мої хлопці пощади окупантам не дають, — розповідає моложавого вигляду майор із позивним «Базальт», командир самохідного дивізіону одного зі з’єднань на Криворізькому напрямку. — Вночі декілька розрахунків зайняли дані позиції, ми отримали цілі і за командою почнемо вести вогонь.
«Базальт» з того типу офіцерів, якого важко уявити в цивільному житті, адже він — типовий військовик. Уся його поведінка на позиції, манера, з якою він приймає доповіді і віддає розпорядження, ніби підкреслюють офіцера і фахівця-артилериста, а ще до них чіткий спокійний тон розмови і широка усмішка впевненої людини — дійсно, справжній командир.
— Наш дивізіон почав формуватись із першого дня широкомасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року, — розповідає комдив. — Кадрових офіцерів було менше десятка, а артилеристів-«самохідників» — зі мною ще декілька. Серед бійців, якими комплектували підрозділ, теж фахівців не було. Ми навчались і здобували досвід вже в бойових діях.
— Перше «хрещення» в нас сталось за два тижні від «народження», — продовжує майор «Базальт». — Дивізіон сформований на Запоріжжі, тож і перший бій ми прийняли біля Гуляйполя. Значна частина особового складу нашого підрозділу — чоловіки віком за 40, а то й 50 — люди патріотичні і досить мотивовані, тому навчились воювати дуже швидко. Майже щодня дивізіон знищує бойову техніку, особовий склад, позиції і склади БК (боєкомплекту. — Авт.) противника. Ось дивіться, скільки в мене відеороликів у смартфоні, на яких записаний візуальний контроль з нашого БПЛА, — комдив із гордістю починає показувати декілька десятків відео, на яких горять ворожі склади і техніка.
— І знищуватимемо їх і надалі, — продовжує він. — Ось кілька днів тому мій один взвод за день «влупив» російський БТР, автомобіль із боєприпасами і п`ятнадцять чоловік особового складу, а інший взвод у той самий день вцілив у польовий склад боєкомплекту, ось який феєрверк був в окупантів, — «Базальт» знаходить у смартфоні відеоролик, де горить і вибухає ворожий БК. — Наші «Гвоздички» постійно «вітають» загарбників, у дивізіоні є «літачок» (БПЛА аеророзвідки. — Авт.), який виявляє цілі, чи то танк, БТР, чи БМП, інформація зразу ж іде розрахункам на позиції і зразу ж надходить команда на ураження — «привіт, русня!» — закінчує офіцер.
Декілька місяців підрозділ перебував на Запорізькому напрямку, нині б’є ворога на Херсонщині. Мотивації у своїй ратній справі в артилеристів- самохідників вистачає сповна. Комдив «Базальт» розповів навіть дещо курйозний випадок, який трапився з одним підлеглим, якому далеко за п`ятдесят. Чоловік виписався з госпіталю саме в той час, коли дивізіон здійснював передислокацію в інший район. Зв`язатись телефоном із товаришами йому не вдалось, тому, де нове розташування, знав лише приблизно. А через те, що жоден транспорт у нове місце того дня не їхав, то боєць вирішив іти пішки ні багато ні мало — майже два десятки кілометрів.
І вже коли чоловік майже дійшов до населеного пункту, в якому були розквартировані «самохідники», то зустрів патруль ВСП (військової служби правопорядку. — Авт.), який і додзвонився до чергового дивізіону, і той вислав за бійцем автотранспорт. Над випадком довго жартували в підрозділі, проте він красномовно свідчить, наскільки високий моральний дух в артилеристів. Тому й отримують вороги щодня «квіткові» привіти з українських «гвоздик».
Фото автора
