Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Ще нещодавно цей Т-72Б3 ніс службу у лавах «другої армії світу». Під час стрімкого контрнаступу ЗСУ його, як і сотні інших бойових машин, відступаючий ворог просто кинув.
Про це розповідає окрема мотопіхотна Маріупольська бригада.
«Проте без діла танк стояв недовго. Російську техніку помітили бійці тероборони…» — повідомляють «маріупольці».
— Ми саме були у прифронтовій смузі, шукали запчастини, — розповідає «Цар», заступник командира танкової роти. — Аж тут приходять тероборонівці, кажуть, в посадці стоїть танк! Обгорілий, але хтозна, може прибори цілі. Відчайдухи хлопці: противник міг же танк і замінувати! Ми пішли з ними перевірили, чисто. Трохи пошаманили на місці, кинули свіжі акумулятори, помудрували з радіатором і таки завели! Доперли до бази, зараз він у нас швидко забігає. Маємо нову машинку! Як це називають, «російський ленд-ліз»…
Танк приводять до ладу, працюють вміло і швидко. Перебирають наново ходову, перевіряють роботу вузлів та агрегатів, на черзі — фарбування.
«Цар» каже, що доведеться пройти додаткове навчання і екіпажу, бо машина трохи відрізняється у експлуатації від звичних Т-64. Але часу на тренування бійці собі дають небагато: максимум за тиждень трофейний танк почне нищити своїх колишніх господарів на передовій.
