Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Під час контрнаступу Сил оборони на Ізюмському напрямку зенітники однієї з десантно-штурмових бригад збили ворожий літак Су-30 за допомогою ЗУ-23-2.
Командир відділення зенітників Мар’ян, підрозділ якого збив літак рашистів, розповідає, що з першого дня широкомасштабного вторгнення вони виконували завдання з прикриття піхотних підрозділів ЗСУ, зокрема, й під час контрнаступальної операції наших військ на Харківщині.
− Наше завдання полягало в тому, щоби прикривати визначений підрозділ. Тобто, наприклад, рота заходить десь на позиції, нас відправляють трохи далі, ми обираємо там свою позицію, щоб можна було працювати по повітряних цілях. Приблизно 8-9 вересня ми заїхали на позиції на Ізюмському напрямку, де обрали зручне місце для роботи нашої зенітної установки, − розповідає військовий.
Мар’ян пригадує, що два дні поспіль повз них літали та завдавали ударів ворожі «сушки»:
− Тоді по них нормально відпрацювати нам заважала відстань. А взагалі наша робоча відстань до 2,5 км. Ми ухвалили рішення переміститися трохи далі та від’їхали від нашої позиції десь на 800 метрів. Потім побачили, що біля нас знову літають літаки рф. Ухвалюємо рішення переміститися ще вперед, тобто від першої позиції ми перемістилися загалом приблизно на відстань до 2 кілометрів. Там уже перевірили лісосмугу, замаскували машину та стали чекати на рашистські літаки.
Він навіть не вірив до кінця, що зі старенької ЗУ-23-2 можна знешкодити такий літак:
− У нас на машині завжди сидить людина, щоб у потрібний момент відкрити вогонь. Тоді сидів наш навідник Іван, який і подав команду, що летить літак рф, я віддав наказ стріляти. Він відкрив вогонь, тоді якраз зайшло дві пари…ми по них відпрацювали. Я передав по радіостанції координати, азимут звідки вони зайшли, куди і в якому напрямку працювали. І нам кажуть у відповідь, щоб ми відходили назад, бо нас можуть накрити. Я ухвалюю рішення, щоб ми залишилися, окопувалися далі та перезаряджали установку.
Як виявилося, рішення Мар’яна залишитися на позиції було правильним.
− Загалом збити літак вийшло з третьої спроби. Наша установка дещо заклинила, але Ваня продовжив працювати. Ворожий літак не долетів приблизно метрів 800 до ферми, скинув бомби не там, де потрібно, і вийшло так, що відкрив нам своє пузо. Тоді наш навідник почав просто насипати по ньому, і ми побачили, що Су-30 задимівся та пішов на зниження, − розповідає Мар’ян.
Він каже, що це були неймовірні емоції, адже вдалося з такої старенької зенітної установки знешкодити російський двомісний багатоцільовий винищувач четвертого покоління:
− Я вважаю, що мої хлопці просто молодці. Завдяки нашій злагодженій роботі ворог скинув бомби не там, де потрібно, та дав можливість нам гарно по ньому відпрацювати.
Фото автора
