Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Ремонтний батальйон 66-ї бригади працює вдень і вночі, аби воїни на передовій могли боронити країну, не переймаючись за стан своїх бойових машин. Здебільшого хлопці ремонтують техніку, яку нам надали західні партнери. Кажуть, вона хоч і надійна, та на війні ламається все.
— У нас завдання — швидко та якісно все зробити, щоб машина працювала на перемогу. Наша оперативність залежить від наявності запчастин та місця перебування. Якщо ближче до «нуля», то це зазвичай довше, — розповідає військовий механік Василь.
Найчастіше доводиться ремонтувати гусениці та катки, які злітають у результаті наїзду на міну чи обстрілу.
— Бувають випадки, коли після обстрілів злітає гусениця, вилітає каток. Якщо умови дозволяють робити, то за 2-3 години все ремонтуємо. А так, здебільшого через складні умови експлуатації, доливаємо оливу, прочищаємо фільтр, замінюємо гальмівні колодки, які в бойових умовах швидко зношуються, — зауважує механік.
Перш ніж стати до ремонту техніки, наші хлопці пройшли навчання з експлуатації та дрібного ремонту за кордоном.
— Серйозні ремонти робимо самі, коли навчалися, взяли спеціалізовану літературу, яка нам стає у пригоді. Складнощів із ремонтами особливих нема, а ось у підготовці персоналу є. Ще не всі пройшли навчання. А так ми тут весь час вчимося, — каже Василь.
Робота в хлопців не лише відповідальна, а й небезпечна, бо теж потрапляють під обстріли. У польових умовах капітальних ремонтів не виконують, лише поточні. Якщо ж є необхідність полагодити двигун чи коробку передач, машину відтягують на ремонтну базу. Лагодять техніку для українських воїнів і ті, хто в цивільному житті займався далекими від ремонту справами.
— У школі я був учителем фізики. Розпочалася війна, і я тут. Знання знадобилися, й ремонтую все, що стосується електрики. До того, як потрапив сюди, ніколи машин не ремонтував, а тут крок за кроком і навчився. Що стосується електроніки, для мене все просто, жодних складнощів. Після війни навряд чи повернуся до школи, думаю залишитися на контракті в ЗСУ, — каже Дмитро.
-
- Володимир
Пліч-о-пліч із хлопцями працює Володимир, він ремонтує автомати. Здебільшого АК-74. Займається цією справою так давно, що й не пригадає, коли розпочав.
— За день лагоджу десять, а буває, і двадцять автоматів, залежно від їхнього стану. А загалом — це безвідмовна зброя. Найчастіше, що роблю, змінюю бойок, пружину та її механізм. Це все результат амортизації. Відразу як 7000 пострілів, і куля вже летить, куди хоче, влучності, дальності й ударної сили вже нема. Буває, що лагоджу і трофейні АК 7,62, у яких кулі важчі й ударної сили більше.
