Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
— Коли запускали двигун, виникло багато недоліків у його роботі. Ось тепер відрегулюємо, підтягнемо гайки, кріплення, і поїде машина на фронт воювати на користь ЗСУ, — розповідає про ремонт трофейної російської БМП-1 Микола, військовослужбовець ремонтно-відновлювального батальйону окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
У спеціально обладнаному величезному приміщенні стоїть кілька одиниць бойової техніки, яку покинули росіяни під час відступу. На деяких машинах, які нещодавно були пригнані з поля бою, якось несміливо пробивається рашистська «Z». Решта — ті, що довше перебувають у дбайливих руках наших механіків, вже позбавилися напису, який асоціювався зі смертю та розрухою «русского міра».
Команда з трьох військовослужбовців безупинно пересувається навколо бойової машини — двоє з них щось підкручують під «капотом», третій щось лагодить всередині башти. Хлопці розповідають, що саме ця БМП надійшла до ремонтно-відновлювального батальйону в жахливому стані: радіатор був пробитий, у трансмісії взагалі було відсутнє мастило.
— Машина хороша, пошкодження можна було ліквідувати на місці, але росіяни вирішили покинути її, щоб не заморочуватися з відновленням. Що стосується більшої частини орківської техніки, яка надходить до нас на відновлення, — вона дуже занедбана. Ставлення до державного майна в рашистів, як у найкращих традиціях «совка» — якщо колективне, то нічиє, — розповідає Микола.
Начальник майстерні ремонтно-відновлювального батальйону Роман розповідає, що під час контрнаступальної операції на Харківщині бригада обзавелася достатньою кількістю колісної та гусеничної трофейної бойової техніки — його підрозділу роботи тепер вистачає.
Позаду військовослужбовця стоять два трофейні танки Т-72Б3. Ця модифікація розроблена рашистським оборонпромом як масова та економічна альтернатива основному російському танку Т-90А «Владимир». Україна такої техніки на озброєнні не має. Але вмілим рукам наших механіків це не стає на заваді — використовуючи одну машину як «донора» деталей (через значні пошкодження після вибуху відремонтувати її неможливо. — Авт.), вони вже незабаром відновлять другий танк.
— Це вже не перший Т-72Б3, який ми «поставили у стрій» та відправили на фронт нищити колишніх «господарів». Наші танкісти без проблем опанували цю модифікацію. Для досвідчених воїнів це не проблема — трохи більше електроніки, відрізняється ходова частина та башта.
У сусідньому боксі військові механіки обслуговують Урал-43206. Розпізнавальна російська «Z» на лівому боці кузова вже замаскувалася під бортовий номер. Командир відділення регламенту і ремонту техніки Сергій розповідає, що хлопці з гумором ставляться до «процедури перейменування» рашистських символів – іноді підправляють літери на цифри, час від часу прописують — «Zа Україну!»
Близько тижня тому цей російський «Урал» потрапив до українського ремонтного підрозділу з побитими осколками колесами, кабіною, крилами та пошкодженою гальмівною системою.
— Гуму ми вже поміняли. Закінчуємо розбиратися з рештою. Ця модифікація «Уралу» нещодавно почала випускатися в росії. Відмінності в моделях полягають лише в гальмівній системі. Вона дуже схожа на камазівську — розробники, у найкращих традиціях росії, вирішили не заморочуватися та «скопіювали» її у своїх «колег». Тому, постійно маючи справу з КамАЗами, складнощів щодо відновлення гальмів ми не відчули. Незабаром, за день-два, вантажівка вже поїде виконувати бойові завдання.
Евакуювати трофейну бойову машину з поля бою насправді нелегко. Заступник командира ремонтно-відновлювального батальйону Андрій розповідає, що під час виявлення техніки на місце прибуває взвод технічної розвідки, який проводить рекогносцировку безпосередньо на місцевості. У подальшому транспорт оглядають сапери на предмет замінування. І третій етап — якщо бойова машина несправна, за допомогою тягача її доставляють у ремонтні майстерні або на завод. А вже незабаром трофеї служать на користь ЗСУ та нищать колишніх «господарів»!
Фото автора
Жінки-добровольці, які раніше відбували покарання, тепер опановують безпілотні комплекси в батальйоні «Шквал» 1-го штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла.
Від початку доби агресор 41 раз атакував позиції Сил оборони. Понад половина бойових зіткнень припала на Костянтинівський та Покровський напрямки.
Бійці 425-го штурмового полку «Скеля» з позивними «Джокер» та «Мессі» в рукопашному бою взяли двох окупантів у полон.
Пілоти 1-го батальйону «Хижаки висот» 59-ї штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка повідомили про чергове поповнення обмінного фонду.
Бійці Зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 53-ї механізованої бригади імені князя Володимир Мономаха зняли відстріл ворожих БПЛА на GoPro.
Військовослужбовець підрозділу UNIT-A прикордонної бригади «Помста» з позивним «Святий» знімав дорогу, коли в машину прилетів російський дрон.
Оператор безпілотного летального апарату
від 21000 до 24000 грн
Чоп
Державна прикордонна служба України
Старший майстер, військовослужбовець
від 21000 до 23000 грн
Харків
Метрологічний центр військових еталонів ЗСУ
Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….