Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
Про відважність тих, хто оберігає українське небо, можна говорити безкінечно, але дуже важливо не забувати тих, завдяки кому наші літаки та вертольоти у справному стані.
Група регламенту та ремонту засобів радіоелектронної боротьби – це люди, які відповідають за надійну роботу обладнання, яке захищає пілота та його літак у повітрі. РЕБ літака дозволяє вартовим неба подавити засоби виявлення та наведення авіаційних та наземних засобів ураження, сигналізує льотчику, що літак – на прицілі у ворога.
Сергій – начальник групи регламенту та ремонту засобів радіоелектронної боротьби технічно-експлуатаційної частини. І навіть сьогодні, у своє професійне свято, він разом із підлеглими перебуває на бойовому посту. Адже вони точно знають, яка ціна поломки чи несправності авіаційних приладів літака, коли льотчик – на бойовому завданні в повітрі.
− Засоби радіоелектронної боротьби − це надзвичайно важлива річ. Насамперед від нашої роботи залежить не тільки, чи повернеться літак, але і чи буде живим пілот. Для нас головне зберегти життя та здоров’я наших льотчиків. Вони не можуть візуально побачити те, що можуть показати прибори. А так сигналізатор показує, звідки на нього йде опромінення, з передньої півсфери чи із задньої. Також можна зрозуміти тип ракети, інтенсивність опромінення і з якої відстані воно відбувається.
Важливість авіаційних засобів радіоелектронної боротьби підтверджують і льотчики після своїх бойових вильотів. Завдяки РЕБ вони розпізнають небезпеку і можуть діяти одразу, а це рятує життя. Після вдалого приземлення вартові неба щиро дякують кожному, хто підтримує їхні літаки чи вертольоти у справному стані.
− У нас група невелика, всього 5 осіб. Але кожен викладається на всі 100%, адже апаратура стара, і навіть на заводах виникають проблеми з ремонтом. До нас з широкомасштабним вторгненням прийшли двоє чоловіків, усі вони досвідчені, але, як я кажу, вони з «морської стихії». Тобто ці люди усе своє життя працювали з човнами. Вони чудово розуміють, як правильно поводити себе з технікою, і намагаються постійно навчатися та удосконалювати свої знання.
З перших днів широкомасштабного вторгнення наші хлопці працювали самовіддано і надзвичайно швидко. Часу на роздуми в них не було, адже важливо було підтримувати обладнання літака у справному стані, аби він міг злетіти в найкоротші терміни, успішно виконати бойове завдання і повернутися на базовий аеродром цілим і неушкодженим.
−Були моменти, коли по аеродрому прилітали «Іскандери» та «Калібри», а ми в цей час працювали з апаратурою в літаку. Слава богу, тоді всі залишилися живі…
Сергій з дитинства мріяв стати військовим, прагнув вступити у ХНУПС, тому активно займався спортом і цікавився військовою справою та літаками. Також у нього є друг, з яким вони з дитинства стоять один за одного горою. Перший клас, ліцей, військовий виш… Нині товариш – пілот, Сергій – начальник групи РЕБу. Такий тандем пов’язує людей дуже міцними нитками долі на все життя.
− Часто згадуємо з хлопцями, як обороняли аеродром від диверсійно-розвідувальних груп. Це було в один із перших днів. Десь біля 23:00 ми почули постріли. Одразу висунулися на підсилення позицій. Разом з нами був спецпідрозділ ВСП.
Нас атакували не випадкові люди: якісне екіпірування, новітня зброя, хороша тактика. Вони чітко знали, навіщо прийшли сюди і що мають робити. Але, як кажуть, хто з мечем приходить, той від нього і гине. Ми відбили атаку і відстояли летовище.
За час широкомасштабного вторгнення росії в Україну РЕБівська група Сергія відремонтувала чимало літаків та вертольотів. Вони стали таким собі міні-підприємством. Чоловік з гордістю розповідає, що вони будуть і далі робити все для нашої Перемоги.
− Наш народ повинен вірити у ЗСУ, адже кожен захисник докладає неймовірних зусиль, усі свої знання та вміння, щоб якнайшвидше знищити ворога. Перемога, безсумнівно, буде за нами. А далі буде мирне життя і процвітання України!
