Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
З початку вересня російські пропагандисти та прокремлівські блогери, як за командою, перейшли від тез про «фейковий» або «заздалегідь провальний» контрнаступ України до наративу про «наступ, що необхідний для виживання Україні як державі».
Так звані воєнкори, а слідом за ними і офіціоз, захлинаючись розповідали про героїзм російських десантників, які нібито зупинили контрнаступ ЗСУ на півдні. Паралельно цілий міністр оборони росії шойгу особисто відрапортував про «звільнення» Благодатного – «важливого стратегічного пункту»: селища площею 400 квадратних метрів із населенням 400 осіб.
Але 5 вересня фейкова тональність «переможних» виступів різко змінилася на тривожну, а інколи й відверто панічну.
НАСПРАВДІ тут цікаво інше: по-перше, термін «контрнаступ» уже використовується в офіційних зведеннях. Що викликає питання до головного кремлівського гасла останнього часу: «Все йде за планом».
Другий момент: пасаж про героїзм десантників. Адже десант – це інструмент спеціального наступального призначення, а не оборонних дій. Це зброя прориву. Коли десант чинить спротив та обороняє, як сталінград, донбаську «хатинку лісника», виникають цілком природні питання до командування. А де ж піхота? Яка для того й існує, щоби зупиняти та стримувати противника під час наступу?
Напевно, її ще не підготували з російських залізничників. Іншого пояснення «героїзму російських десантників» немає.
З огляду на те, що темпи «звільнення Донбасу» з 330 метрів в день зменшились за висновками британської розвідки до 1 км за тиждень, а майже половина Донецької області контролюється Україною, «героїзм російських десантників», щоб прикрити дурість військового командування на чолі з шойгу, який пишається «звільненням» 400-метрового селища, ще дуже знадобиться.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
